The current approaches to estimating the level of energy security are based on applying a comprehensive approach to selecting the factors that affect energy security and the dynamics of processes in this domain. This article reveals the application of the model of energy security estimation and strategizing based on the systemic description of energy security as an object of management: the integral system, elements and connections, functions, processes, and the system’s material. At the same time, this model is able to take into account the dynamics of technological, political, economic, and other factors operating in the country and on the global arena. The energy security estimation model developed uses a modern methodology of integrated estimation: a multiplicative form of the integrated index, a formalized definition of the safe existence limits in order to provide scientific substantiation of the threshold vector, a modified rationing method, the principal components method, and the sliding matrix method to substantiate dynamic weighting coefficients. The paper demonstrates the systemic approach application to shaping strategic goals in the energy security domain in the context of sustainable development; the trajectory of energy security development is calculated by the method of strategizing that applies the principle “future is determined by the trajectory to the future” instead of the classical forecasting “past determines the future”. In general, the article shows the possibility of unifying the process of formalizing energy security (according to the needs of the researcher: country, industry, energy network, supply chain) as an object of management, estimating energy security status, and strategizing the regulatory sphere transformation in accordance with the target values for monitoring the effectiveness of management.

Досліджено проблеми опису енергетичної безпеки як об’єкта управління та вибору набору індикаторів оцінки стану енергетичної безпеки, запропоновано нову модель такого опису на основі застосування системного підходу. Розроблено структурно-функціональну схему національної безпеки України, що визначає місце та роль енергетичної безпеки в забезпеченні фундаментальних національних інтересів –– сталого розвитку національної економіки, громадянського суспільства і держави з метою зростання рівня та якості життя населення, а також державного суверенітету, незалежності та інтеграції України в європейський енергетичний простір тощо.Сформовано методологічні рекомендації щодо формування набору індикаторів оцінки рівня енергетичної безпеки, зокрема, виділення цілісності, структури, функцій, зв’язків, процесів, матеріалу системи. Розроблено метод визначення індикаторів щодо оцінки стану (як набору індикаторів, що відображають сприйняття цілісної системи ззовні) та спроможності системи до розвитку і реагування на загрози (як набір індикаторів, що відображають функції та процеси життєдіяльності системи). З урахуванням зазначених підходів запропоновано систему індикаторів оцінки рівня енергетичної безпеки за відповідними складовими: ресурсна достатність, економічна доступність, економічна прийнятність, екологічна прийнятність, ресурсно-технічне забезпечення, інституційно-організаційне забезпечення, відповідність політиці, відповідність цілям. Виходячи з компромісу між складністю та спрощеністю, запропоновано 42 індикатори (з урахуванням “тіньових”, без яких оцінка рівня безпеки буде неадекватною реальній дійсності). Для кожного індикатора науково обґрунтовано межі безпечного існування: вектор порогових значень.Методологічною базою ідентифікації та стратегування є концепція сталого розвитку з позицій безпеки, на основі якої розроблено інтегровану багатофакторну модель енергетичної безпеки, проведено моделювання для визначення поточного рівня енергетичної безпеки України й визначено перелік найважливіших загроз. Для вирішення завдання стратегічного планування застосовано новий підхід, що базується на принципі “майбутнє визначається траєкторією в майбутнє” замість принципу класичного прогнозування “минуле визначає майбутнє”.

When an energy transition takes place, geopolitical confrontation over energy resources and technological leadership intensifies, models of energy market are changed, energy carriers are used as a weapon to achieve political goals in “hybrid” wars, the need increases to ensure the ability of authorities to neutralize threats to energy security or reduce the negative consequences of their impact. To solve this problem, methodology for evaluating of threats influence on the energy security level was developed. The methodology based on a systems approach. Threat evaluation consists of three stages – identification, analysis and, in fact, evaluation. Threat identification consists of its detection, registration and description. The used formula is: the “factor of influence” due to the presence of “vulnerability” can lead to “negative consequences”. The analysis consists of establishing the vulnerability of the object, as well as possible consequences of the threat impact, taking into account actions of authorities, aimed at its neutralization. Threat evaluation consists of establishing the total risk for each identified threat by combining corresponding probabilities and cumulative negative consequences, which are due to the vulnerability of the object. The developed methodology was used to evaluate the Ukraine energy security threats as of 1 September 2021. It was found that the weightiest of them are: degradation of energy systems and networks, lack of professionalism in the policy-making, government interference in the energy markets functioning (as internal threats); cyberattacks, washing out of professional personnel, military actions (as external threats). A systematic assessment of energy security threats will allow the authorities to better understand the phenomena, trends and factors that may complicate or make it impossible the implementation of Ukraine’s national interests in the energy sector.

In the article, the author analyzes the content and tasks of activity to implement the concept of resilience. The article begins with a short overview of the theoretical background of the resilience concept and examines legislation on national resilience recently approved in several countries. The author then demonstrates the relevance of the research regarding the resilience of life-supporting vital functions and services and of critical infrastructure under Ukrainian law. The main tasks and challenges of stakeholders in a certain domain of regulation are outlined, along with an approach to rationalize the content of activities. Next, examples of typical response measures by stages of the crisis response cycle to ensure resilience of certain areas of regulation are given. Ukraine’s response to power supply disruptions due to the destruction of the energy infrastructure by Russia in autumn-winter of 2022–2023 are summarized. The author provides a conceptual model for the formalization of objectives, goal setting and development of regulatory tools to ensure the resilience of vital functions and services and functioning of critical infrastructure. This model is extended with a description of the approach for designing the target parameters of response measures and for determining the necessary and possible levels of performance of critical infrastructure or/and vital services within the goals of the area of regulation in focus. This includes an example of the usage of the model developed to justify measures for ensuring continuity of power supply to communities. The author then proposes principles to determine the actors responsible for resilience planning at different levels of governance. He demonstrates the differences in the remit and authorities of various participants and the need to develop a separate formal tool, which prescribes the activities of all participants involved in ensuring community resilience. Finally, the author outlines a proposed structure and content of community resilience plans.