Мета. Метою виконаного дослідження є удосконалення методичного підходу до вибору варіантів забезпечення конкурентоспроможності підприємств у системі розвитку агрокластерів. Для досягнення цієї мети ідентифіковано факторні й результативні показники, на основі яких ухвалюватиметься рішення про прийнятність варіанта забезпечення конкурентоспроможності підприємства; конкретизовано критерії задоволення значень факторних і результативних показників; формалізовано задачу вибору оптимального варіанта забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Методологія / методика / підхід. Під час виконаного дослідження застосовано методи систематизації та індукції для критичного аналізу проблеми вибору варіантів забезпечення конкурентоспроможності підприємств у системі розвитку агрокластерів. Для формалізації задачі вибору оптимального варіанта забезпечення конкурентоспроможності підприємства застосовано інструментарій дискретної математики та положення теорії формування інвестиційних портфелів. Для демонстрування прикладу застосування запропонованого методичного підходу до вибору варіантів забезпечення конкурентоспроможності підприємств у системі розвитку агрокластерів застосовано метод експертних оцінок. Вихідні експертні дані отримано на основі опитування керівників кластерів, які є учасниками Української національної технічної платформи «Агротехнічна платформа». Результати. Обґрунтовано, що рішення про прийнятність варіанта забезпечення конкурентоспроможності підприємства в системі розвитку інноваційного кластера доцільно ухвалювати на основі урахування очікуваного прибутку підприємства та обсягу витрат коштів і часу, які необхідні для його отримання. Аргументовано, що рішення про оптимальний варіант забезпечення конкурентоспроможності підприємств необхідно приймати, враховуючи критеріальні значення, які можуть бути встановлені у певному діапазоні або задані, як максимальне або мінімальне значення. Доведено, що вибір найкращого варіанта забезпечення конкурентоспроможності підприємства можна звести до задачі пошуку оптимального розподілу інвестиційних ресурсів, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності підприємств у системі розвитку агрокластерів. Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено методичний підхід до вибору варіанта забезпечення конкурентоспроможності підприємства в системі розвитку агрокластера, який базується на застосуванні інструментарію дискретної математики та положень теорії формування інвестиційних портфелів, і, на відміну від існуючих, дозволяє поєднувати альтернативи, за якими може відбуватись забезпечення конкурентоспроможності підприємства на будь-якому етапі його розвитку в системі агрокластера. Запропонований методичний підхід надає можливість оптимізувати розподіл інвестиційних ресурсів так, щоб прийняті рішення забезпечували очікуваний рівень конкурентоспроможності підприємства. Практична цінність / значущість. Ураховуючи те, що на цей момент часу в Україні функціонують десятки агрокластерів, у межах яких функціонують сотні підприємств малого та середнього бізнесу, то очевидно, що фокус-група користувачів запропонованого методу є досить значною. Практична цінність застосування цього методичного підходу...

The important role of fiscal policy in ensuring long-term economic growth of the country has been shown. The quantitative connection between fiscal policy impact and macroeconomic indicators has been established. The influence of VAT and CIT on GDP, government debt, unemployment and CPI dynamics has been analyzed during the long period of time. Regression equations of fiscal policy instruments and main macroeconomic indicators of Ukraine have been built.

It can be assumed that the main objective of the tax policy – both from the macro- and microeconomic perspective – is the implementation of the fiscal function of taxes, consisting in the accumulation of tax revenues to fulfil the tasks and functions of public finance sector entities. Tax revenues are used to finance budget transfers, e.g. to the public sector, while affecting the allocation processes between taxpayers and the public finance sector. Taxes and the tax system also perform non-fiscal functions of taxation, influencing – inter alia, through tax allowances and tax exemptions – the implementation of various stimulus, economic and social objectives (often overextended and mutually contradictory). An example of non-fiscal goals of taxation is the use of tax instruments to influence changes in the economic or social structure at the municipality level. The amount of revenue obtained by municipalities from local government taxes and fees in Poland was influenced by the tax policy pursued by municipalities and the resulting reduction of the maximum tax and fee rates, which are tools for supporting local systemic development. Można przyjąć, iż głównym celem polityki podatkowej – zarówno z perspektywy makro-, jak i mikroekonomicznej – jest realizacja funkcji fiskalnej podatków, polegającej na gromadzeniu dochodów podatkowych, umożliwiających wypełnianie zadań i funkcji należnych podmiotom sektora finansów publicznych. Dochody podatkowe są wykorzystywane do finansowania transferów budżetowych, m.in. dla sektora publicznego, oddziałując jednocześnie na procesy alokacyjne między podatnikami a sektorem finansów publicznych. Podatki i system podatkowy spełniają także pozafiskalne funkcje opodatkowania, wpływając – m.in. poprzez ulgi i zwolnienia podatkowe – na realizację różnorodnych celów stymulacyjnych, gospodarczych i społecznych (często nadmiernie rozbudowanych i wzajemnie sprzecznych). Przykładem pozafiskalnych celów opodatkowania jest m.in. wykorzystywanie instrumentów podatkowych do wpływania na zmiany struktury ekonomicznej czy społecznej na poziomie gminy. Na wysokość dochodów uzyskiwanych przez gminy z podatków i opłat samorządowych w Polsce wpływała realizowana przez gminy polityka podatkowa i wynikające z niej między innymi obniżki maksymalnych stawek podatków i opłat, będące narzędziami wspierania systemowego rozwoju lokalnego.

Introduction. The world is aware of the importance of preserving natural resources and is shifting its focus to a social perspective, reflecting the acceptance of sustainable development principles. Aquaculture management must consider the impacts on the ecosystem and community, ensuring a balance in the use of water resources. Aquaculture can become a sustainable way to generate economic resources, and has recreational and cultural applications. This study examines the possibilities of using aquaculture in educational and cultural activities, public leisure, aesthetic education, and the development of park areas, as well as for other multifunctional purposes that contribute to improving water environment management and creating new ecological jobs. Aim and tasks. The study aims to develop a conceptual vision of multifunctional aquaculture facilities as innovative and recreational centres for new jobs and the development of the local economy, considering socio-ecological and economic motivational mechanisms and effects that have not been previously investigated. Results. The variability of directions for the development of aquaculture activities in the context of implementing marine strategies, Sustainable Development Goals, and reduction of the negative consequences of water pollution due to military actions. Socio-ecological and economic motivational mechanisms have been developed to form aquaculture facilities as centres of a green corridor or a concentration of ecologically safe zones to integrate them into urban and rural spaces. Measures for integrating aquaculture into tourism activities and the scientific concept of the concentration of ecologically safe territories with an aquaculture core in terms of organizational measures and possible effects are proposed. Conclusions. A conceptual vision of multifunctional aquaculture facilities with the functions of reproduction, education and cultural-recreational enlightenment in terms of scientific and educational, decorative and circular facilities was proposed. The scientific concept of the concentration of ecologically safe territories with an aquaculture core in terms of organizational measures and possible effects was proposed.

Article 13 of the Tax Ordinance lists the tax authorities. In the case of local government units, the tax authority is the head of the local authority, the mayor, the head of the district authority and the head of the voivodship, as the authority of first instance, and the local government board of appeals, as the authority to appeal against the decision of the head of the local authority, the mayor. The provision of Article 13 of the Tax Ordinance is imprecise with respect to the jurisdiction of instances because it regulates the jurisdiction of the appellate authorities only with respect to decisions, leaving aside the issue of provisions. In practice, however, there is no doubt that the body appealing against decisions is also the body appealing against provisions.