Purpose the Work: This study aimed to investigate differences in lower limb muscle activity during lunge movements among fencing athletes with and without a history of lower extremity injury, with an emphasis on gender-based variations. Understanding these differences may help refine training and rehabilitation strategies tailored to athlete needs. Method and Materials: A total of 24 fencing athletes (12 males and 12 females) aged 15–24 years were recruited and categorized into injured and non-injured groups. Surface electromyography (sEMG) was used to measure the activity of seven lower limb muscles – rectus femoris, vastus medialis, vastus lateralis, biceps femoris, semitendinosus, gastrocnemius medialis, and gastrocnemius lateralis – during lunge movements. Muscle activity data were analyzed using independent t-tests via SPSS version 26. Results: In male athletes, significantly higher muscle activity was observed in the non-injured group for the rectus femoris, vastus medialis, vastus lateralis, and gastrocnemius lateralis (p < 0.05). In contrast, female athletes with no injury history showed significantly greater muscle activation in the rectus femoris, vastus medialis, vastus lateralis, biceps femoris, semitendinosus, and gastrocnemius medialis (p < 0.05). Some muscle groups, such as the biceps femoris and semitendinosus in males and the gastrocnemius lateralis in females, did not differ significantly between groups. Conclusion: Lower extremity injuries result in reduced muscle activity during lunge movements, with broader effects observed in female athletes. These findings underscore the importance of considering gender differences in the development of injury prevention and rehabilitation programs for fencing athletes. Мета роботи: Це дослідження мало на меті дослідити відмінності в активності м'язів нижніх кінцівок під час випадів у фехтувальників із травмами нижніх кінцівок та без них з акцентом на гендерні відмінності. Розуміння цих відмінностей може допомогти вдосконалити стратегії тренувань та реабілітації, адаптовані до потреб спортсменів. Методи та матеріали: Загалом було набрано 24 фехтувальники (12 чоловіків та 12 жінок) віком 15–24 років, яких було розділено на групи з травмами та без них. Для вимірювання активності семи м'язів нижніх кінцівок: прямого м'яза стегна, медіального широкого м'яза стегна, латерального широкого м'яза стегна, двоголового м'яза стегна, напівсухожильного м'яза, медіального литкового м'яза та латерального литкового м'яза під час випадів було використано поверхневу електроміографію (сЕМГ). Дані про м'язову активність проаналізовано за допомогою незалежних t-тестів у SPSS версії 26. Результати: У спортсменів-чоловіків у групі без травм спостерігалася значно вища м'язова активність прямого м'яза стегна, медіального широкого м'яза стегна, латерального широкого м'яза та латерального литкового м'яза (p < 0,05). Натомість спортсменки без травм у анамнезі показали значно більшу м'язову активацію прямого м'яза стегна, медіального широкого м'яза стегна, латерального широкого м'яза стегна, напівсухожильного м'яза стегна та медіального литкового м'яза (p < 0,05). Деякі групи м'язів, такі як двоголовий м'яз стегна та напівсухожильний м'яз у чоловіків та латеральний литковий м'яз у жінок, суттєво не відрізнялися між групами. Висновок: Травми нижніх кінцівок призводять до зниження м'язової активності під час випадів, причому ширші наслідки спостерігаються у спортсменок. Ці результати підкреслюють важливість урахування гендерних відмінностей у розробленні програм профілактики травм та реабілітації для спортсменів-фехтувальників.