This study aimed to determine the validity and between-day reliability of the mean velocity (MV), peak velocity (PV), mean power (MP), and peak power (PP) provided by the Vitruve linear position transducer at different submaximal loads in the free-weight and Smith machine back squat using GymAware as a reference point. Fourteen male sports science students (free-weight back squat one-repetition maximum [1RM]: 132.5 ± 28.5 kg, Smith machine back squat 1RM: 163.9 ± 30.4 kg) performed six experimental sessions, twice per week with 72 hours of rest. The first two included the assessment of the 1RM of both exercises. In the four remaining, both linear position transducers were simultaneously used to record MV, PV, MP, PP of each repetition during an incremental load test (i.e., 20, 40, 60, 80, 90% 1RM) with three minutes of rest between sets. Vitruve displayed both fixed and proportional bias for certain relative loads across all variables. Vitruve did not meet the validity criteria for all (MV, PP) or at least two (MP, PV) relative loads (Coefficient of variation [CV] > 10%; Pearson correlation < 0.70; Effect size > 0.60). MV, PV, MP, and PP recorded by Vitruve displayed acceptable reliability (CV < 10%) with superior reliability observed during a Smith Machine compared to free-weight back squat, and for velocity compared to power variables. Considering GymAware as a reference point, Vitruve was not valid for measuring velocity and power outcomes. Acceptable validity was observed only for PV in the Smith machine back squat, while the other variables—regardless of relative loads and exercise modes—were mostly inaccurate. All variables demonstrated acceptable reliability, with greater reliability noted in the Smith machine compared to the free-weight back squat exercise mode.

This research examines the reliability, validity, and usefulness of the Jump Power application by comparing it with the reliable and validated Optojump photoelectric cell system in measuring squat jump (SJ) and countermovement jump (CMJ) in professional athletes. Twenty-two soccer players volunteered to participate in the research. The participants were the players of the U21 team in the 1st League. All athletes were subjected to SJ and CMJ tests. Jump Power app and Optojump data were acquired simultaneously during SJ and CMJ. Trial procedure was performed on three separate occasions (Session 1, Session 2, and Session 3), with 48 h intervals to examine the reliability of the data from session to session. For reliability analysis, coefficients of variation percent (%CV). Jump power app reliability values CV% is below 5%. In the validity analysis, significant differences were observed between the Optojump photoelectric cell system and the Jump Power App for SJ and CMJ. In conclusion, this study revealed that the Jump Power app is a reliable but not valid tool to measure vertical jumps in soccer players.

Www Передумови та мета дослідження. Це дослідження спрямоване на порівняльний аналіз ефектів застосування кластерного набору (CS) і традиційного набору (TS) на вихід сили та потужності під час тренування з акцентованим ексцентричним навантаженням (AEL).Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 32 футболісти-любителі чоловічої статі з як мінімум 2-річним стажем силових тренувань (X̄вік: 18,78 ± 0,83 року, X̄зріст: 166,73± 8,61 см., X̄вага тіла: 69,59 ± 6,03 кг.). Учасники були випадковим чином розділені на дві групи: CS (n=16) і TS (n=16). В обох групах було застосовано одне й те саме «Тренування AEL» і використано різні моделі набору. Тренування AEL проводилося з 3 підходами по 8 повторень, 50% концентричним і 80% ексцентричним з 1 повторення максимум (1-RM) і з швидким Підходи завершувалися з 20-секундним відпочинком після кожних двох повторень у групі AEL-CS і без відпочинку між повтореннями в групі AEL-TS, а тренування проводилися двічі на тиждень протягом 4 тижнів. (CMJ), тест на індекс реактивної сили при падінні з висоти 50 см (DJ-RSI), тест на силу 1-RM, спринтерський тест на 10-20-30 м і Іллінойський тест на спритність (IAT) проводили на спортсменах до та після тренування.Результати. При аналізі даних, отриманих у цьому дослідженні, для визначення однорідності перевірялися значення асиметрії та ексцесу, а також значення Колмогорова-Смирнова. Щоб порівняти середні значення до і після тесту між групами, ANOVA використовувався для повторних вимірювань, а тест Sample T використовувався для порівняння середніх значень до і після тесту в групах. Рівень статистичної значущості визначали як p<0,05. Коли порівнювали групи, перевіряли різницю в середніх показниках покращення. Наприкінці чотиритижневого дослідження значення індексу реактивної сили падіння під стрибком (DJ-RSI), стрибка проти руху (CMJ), Іллінойського тесту на спритність (IAT) спринту на 10-20-30 м і значення 1-RM були покращені у відсотках. як в групах AEL-CS, так і в AEL-TS. Між групами спостерігалася значна різниця між результатами DJ-RSI, CMJ і 10-20-m Sprint Test (p<0,05). Коли ми порівнюємо результати в групах, можна зробити висновок, що група AEL-CS продемонструвала більше покращень щодо сили, навичок зміни напрямку (COD) і спринту порівняно з групою AEL-TS.Висновки. На завершення можна порадити використовувати кластерний набір у тренуванні з акцентованим ексцентричним навантаженням, щоб покращити силу, навички спринту та COD.

This study aims to determine the relationship between the digital game addiction levels of secondary and high school students and their motivation for participation in physical activity during the pandemic process. the study participants include a total of 322 students, 227 males, and 95 females, aged between 11 and 18. the game addiction scale for adolescents and the motivation scale for participation in physical activity were used as data collection tools in the study. in the statistical method of the study, descriptive statistics (frequency, arithmetic mean, standard deviation), t-test, one-way analysis of variance (ANOVA), Tukey multiple comparisons, and Pearson correlation tests were used. In the research findings, it has been determined that there is a negative and low-level significant relationship between the individual reasons and causelessness sub-dimensions of the motivation scale for participation in physical activity and digital game addiction. there was a significant difference in the game addiction scale and sub-dimensions of the motivation for participation in physical activity according to the duration of digital gaming of the students and their education levels. A significant difference was determined in the motivation scale for participation in physical activity according to the branch variable, and in the scale of game addiction according to the situation of the parents’ setting limits on the duration of digital gaming. A significant difference was not found in either scale according to gender. As a result, it was observed that the more the motivation for participation in physical activity, the lower the digital game addiction.

Direnç antrenmanları; maksimum kuvveti, kuvvet geliştirme hızını, güç çıktılarını ve bunların etkisinde atletik performans potansiyelini geliştirmek için önemli uyarıcılar olarak kabul edilmektedir. Teknolojik gelişmeler diğer alanlarda olduğu gibi direnç antrenmanı yöntemlerinin de ilerlemesini ve gelişmesini desteklemektedir. Hız temelli antrenman, direnç antrenmanlarında akut antrenman değişkenlerinin sporcunun hazır bulunuşluk düzeyine göre ve maksimal kuvvet testlerine ihtiyaç duyulmadan düzenlendiği bir otoregülasyon metodu formudur. Bu yöntemde antrenman yükünün, hacminin, sıklığının ve diğer faktörlerin belirlenmesi için egzersizlerinin tekrar döngüsündeki konsantrik fazında hız takibi kullanılmaktadır. Ayrıca submaksimal yükler kullanılarak 1 tekrar maksimum kuvvet düzeyini tahmin etmeye olanak sağlayabilmesi, hareket hızının takibiyle birlikte sporcuya performansı, motivasyonu ve yorgunluk düzeyi hakkında eş zamanlı geri bildirim sağlaması hız temelli antrenman yaklaşımını öne çıkaran diğer özelliklerdir. Hız temelli antrenman, hareket hızını ölçen ve ticari olarak ulaşılması kolay olan farklı cihazların yaygınlaşması nedeniyle geçmişten günümüze popülerlik kazanmaktadır. Hız temelli antrenmana karşı egzersiz profesyonelleri ve sporcular tarafından giderek artan ilgi ve yönelim, bu yöntemdeki terimlerin, kullanılan ekipmanların, metotların ve uygulama aşamalarının doğru anlaşılması gerekliliğini ortaya çıkarmaktadır. Dolayısıyla bu derlemenin amacı, araştırmacılar ve uygulayıcılar tarafından kullanımı gün geçtikçe artan ve direnç antrenmanlarında güncel bir yaklaşım olan hız temelli antrenman yöntemini bütünsel bir bakış açısıyla tanımlamak, kullanımındaki terimleri ve ekipmanları açıklamak ve uygulama basamakları hakkında bilgi vermektir.

Background and Study Aim. This study aimed to examine the differences between a range of performance parameters in -Greco-Roman and Freestyle wrestlers. The study group consisted of 60 young wrestlers, of which 30 were Greco-Roman, and 30 were freestyle. Material and Methods. The parameters analysed in the study included aerobic endurance, lower and upper extremity anaerobic power and capacity, postural sway, change of direction, sprint (5m-10m-20m-30m), and visual reaction. After calculating mean and standard deviation values with descriptive statistical methods, the conformity of all variables to normal distribution was checked with the Shapiro-Wilk Test. Differences between freestyle and Greco-Roman wrestlers were determined by t-test for independent samples. The statistical significance level was accepted as p0.05). In contrast, a significant difference (p<0.05) was seen in 20m and 30m sprints, double foot total, anterior-posterior, medial-lateral, right foot total, and right foot medial-lateral postural sway values Conclusions. Greco-Roman and freestyle wrestlers can be said to show similar performance values despite the different wrestling techniques and training methods they use. Передумови та мета дослідження. Це дослідження мало на меті вивчити відмінності між рядом параметрів продуктивності у борців греко-римського та вільного стилю. Матеріал і методи. До складу досліджуваної групи входили 60 юних борців, з них 30 греко-римських, 30 вільних. Параметри, проаналізовані в дослідженні, включали аеробну витривалість, анаеробну потужність і потужність нижніх і верхніх кінцівок, постуральне коливання, зміну напрямку, спринт (5 м-10 м-20 м-30 м) і зорову реакцію. Після розрахунку середнього значення та значень стандартного відхилення за допомогою описових статистичних методів, відповідність усіх змінних нормальному розподілу перевіряли за допомогою тесту Шапіро-Вілка. Відмінності між борцями вільного та греко-римського стилів визначали за t-тестом для незалежних вибірок. Аналіз дискримінантної функції також використовувався, щоб виявити, який набір факторів найкраще відрізняє борців вільного та греко-римського стилю. Матриці однорідності перевіряли на рівність коваріації за допомогою М-тесту Бокса. Колінеарність даних була досліджена, щоб знайти кореляції між незалежними змінними. Рівень статистичної значущості прийнято р0,05). Навпаки, суттєва різниця (p<0,05) спостерігалася у спринті на 20 і 30 метрів, у подвійних значеннях загального постурального похитування стопи, передньо-заднього, медіально-латерального, правої стопи в цілому та медіально-латерального постурального коливання.Висновки. Всупереч очікуванням було виявлено, що значення анаеробної потужності ніг у спортсменів греко-римського стилю та значення анаеробної потужності рук у борців вільного стилю були вищими, ніж у борців інших стилів, з незначною різницею. Можна сказати, що борці греко-римського стилю та борці вільного стилю демонструють схожі показники продуктивності, незважаючи на різні техніки боротьби та методи тренувань, які вони використовують.