The adhesive strength of repair composites to concrete substrates was assessed through both Ukrainian and European standard test methods. The types of adhesion loss observed included adhesive failure along the contact layer (AF-S), and cohesion failure along the substrate (CF-S). The Ukrainian method showed adhesive bond loss in 90.5% of samples (181 out of 200), while the European method showed loss in 76% (152 out of 200). However, under identical conditions, the EU standard showed greater consistency (standard deviation 0.25) than the Ukrainian standard (standard deviation 0.42 and 0.32). The effect of pull-off techniques on failure models varied depending on the epoxy thickness and the mechanical testing performed. Repair composites meeting the highest Ukrainian structural class criteria (PM1) were classified as R3 materials according to the European standard. This research highlights that statistical analysis shows a significant improvement in reliability with an increased number of pull-off tests.

The present research investigates the architectural and structural peculiarities of designing high-rise buildings using glued laminated timber (Glulam) and cross-laminated timber (CLT), which represent a new generation of engineered wood products suitable for complex and multi-storey construction. As global urbanization demands more sustainable and resource-efficient solutions, mass timber has emerged as a viable alternative to traditional construction materials such as steel and reinforced concrete, offering benefits in terms of carbon reduction, prefabrication efficiency, and architectural expression. The study provides a historical overview of timber construction, emphasizing the recent renaissance of wood as a high-performance structural material. It explores the technological innovations that have enhanced the mechanical properties of timber, enabling it to meet contemporary requirements for strength, durability, fire safety, and seismic resilience. Particular attention is paid to the load-bearing capacity, two-way spanning behavior, and hybrid system integration of CLT and Glulam elements in high-rise structures. Through the analysis of international precedents, including buildings over 10, 20, and even 30 storeys in height, the paper outlines the current design strategies and material systems employed in tall timber construction. Furthermore, the study identifies architectural advantages such as modularity, lightness, and biophilic qualities, which contribute to better indoor environmental quality and occupant well-being. A critical part of the research focuses on the challenges of implementing such technologies within the Ukrainian regulatory framework. It outlines the existing limitations in fire regulations, structural design norms, and certification procedures, which currently hinder the adoption of mass timber in high-rise buildings. The paper proposes directions for regulatory adaptation and technical standardization to facilitate the integration of timber-based architecture in Ukraine. The study supports the thesis that high-rise timber construction is both a technically feasible and environmentally desirable pathway for future urban development. The results can be used by architects, engineers, and policymakers to guide the transition toward more sustainable building practices, inform updates to local building codes, and encourage innovation in the Ukrainian construction industry.

In the production of blended mineral binders, one of the key challenges is establishing optimal proportions between Portland cement and a mineral addition. This article examines a blended binder produced by mixing Portland cement without mineral additions with ground blast-furnace slag dried to constant mass, with the slag content ranging from 0% to 35%. This binder meets the requirements of DSTU B V.2.7-46:2010, General-Purpose Cements. Specifications, and, according to its type and composition, is classified as Portland cement with slag. The article examines the effects of ground slag on the bulk density and true density, normal consistency, setting times, exothermic temperature rise, and compressive strength of hardened cement paste. The experimental results showed that incorporating up to 35% blast-furnace slag into Portland cement causes a slight decrease in the bulk density of the blended binder, as well as in true density, specific surface area, and the normal consistency of cement paste. With regard to the effect of ground blast-furnace slag content on the setting times of cement paste, increasing the slag content from 0% to 35% extends both setting times: the initial setting time increases from 3 h 20 min to 4 h 50 min, while the final setting time increases from 4 h 50 min to 7 h 10 min. Increasing the amount of ground blast-furnace slag in the blended binder reduces the exothermic temperature rise from 45.6 °C, in the absence of slag, to 31 °C when the binder contains 35% blast-furnace slag. The experimental results indicate that incorporating blast-furnace slag into Portland cement reduces the compressive strength of hardened cement paste at all tested curing ages. It should be noted that as the curing period increases from 3 to 28 days, the difference in strength between cement pastes made with cement without mineral additions and that made with cement containing 35% blast-furnace slag decreases. This indicates the high reactivity of the blast-furnace slag.

Ключові слова: арболітобетон, комплексна модифікація, міцність, водостійкість. У статті висвітлюється питання підвищення водостійкості та міцності композиційного гіпсового в'яжучого для арболітобетону. Показано, що комплексна модифікація гіпсового композиційного в'яжучого мікроармуючими, полімінеральними мікропуццолановими добавками-наповнювачами і суперпластифікатором Sika в оптимальних співвідношеннях дозволяють отримати композиційне гіпсове в'яжуче з коефіцієнтом розм'якшення 0.9. Об'ємна гідрофобізація забезпечує додаткове підвищення міцності на стиск та водостійкості. Dvorkin L.I. Modified water-cement ratio rule for the design of air-entrained concrete. Magazine of Civil Engineering. 2019. 85(1). pp. 123–135. Shinkevich E.S., Linnik D.S., Ysypchuk V.I. Improvement of Arbolit Concrete Bio-Resistance with Additives by Nanomodificators. Materials Science Forum. vol. 968. pp. 76-81. https://doi.org/10.4028/www.scientific.net/MSF.968.76 Derevianko V.N., Kondratieva N.V., Hryshko H.M. Study of impact factors and the mechanis of process of gypsum binder hydration in the presence of nanomodifiers. Journal of Chemistry. 6(1). pp. 92-100. https://doi.org/10.17721/fujcV6I1P92-100 Derevianko V.N., Kondratieva N.V., Hryshko H.M., Sanitskiy М.A., Modelling the Mechanism of Mineral Binders Hydration Processes in a Macro-Micro-Nanosystem. Nanosystems, nanomaterials, nanotechnologies. 2020. no.18. pp. 107-124. https://doi.org/10.15407/nnn.18.01.107 Винниченко В.И., Супряга Н.Н. Переработка фосфогипса в полугидрат сульфата кальция. Вісник Нац. техн. ун-ту "ХПІ" : зб. наук. пр. Сер. : Хімія, хімічна технологія та екологія. Харків : НТУ "ХПІ", 2016. № 35 (1207). С. 37-41. Вінніченко В. Вплив фосфогіпсу на активність шлакового в'яжучого. Збірник наукових праць Українського державного університету залізничного транспорту. 2017. № 171. C. 30-37. Nedoseko I.V., Vinnichenko V.I., Ryazanov A.N. Heat engineering problems of phosphogypsum utilization during its processing into construction gypsum. IOP Conference Series: Materials Science and Engineering. 2020. Vol. 775.012119. https://doi.org/10.1088/1757-899X/775/1/012119. Крот О.П., Вінниченко В.І., Ровенський О.І. Термічна обробка фосфогіпсу з використанням енергії спалювання ТПВ. Вісник ПДАБА. № 6. C. 110-117. Varvara Vinnichenko, Alexander Ryazanov. Energy Efficiency of Binder Application in Concrete. International Journal of Ingineering Technology. 2018. Vol 7. No 4.3. pp. 335-338. https://doi.org/10.14419/ijet.v7i4.3.19828 Olga Krot, Varvara Vinnichenko. The Use of Heat From the Incineration of Municipal Solid Waste for Processing of Phosphogypsum. International Journal of Ingineering Technology. 2018. Vol 7, No 4.3. https://doi.org/10.14419/ijet.v7i4.3.19831

Залізобетонні конструкції мають цілу низку переваг, що сприяє їх широкому поширенню. У ході експлуатації конструкції та їх елементи піддаються зносу. Визначення технічного стану конструкцій в Україні регламентується національним стандартом і має описовий характер. Авторами розроблено методологію визначення, прогнозування і регулювання технічного стану окремих конструкцій та будівель і споруд в цілому, що базується на апостеріорній інформації та нормативних методах розрахунку. Метою даної роботи є встановлення впли-ву на залишкову несучу здатність пошкоджених залізобетонних колон прямокутного перерізу різної гнучкості таких факторів: глибина пошкодження, розташування фронту пошкодження відносно головних осей, гнучкість елемента тощо. Для вирішення поставленого завдання було виконано планування експерименту. За оптимальним планом з 23 дослідних зразків із заздалегідь змодельованими пошкодженнями був проведений трьохфакторний трирівневий експеримент. Випробування натурних зразків проводили у спеціально розробленій установці. За результатами проведених випробувань описано деформований стан дослідних зразків та встановлено їх несучу здатність. Найбільший вплив на несучу здатність має кут відколу пошкодження в перерізі колони. Висота колони незначно впливає на підвищення руйнівної сили, а зі збільшенням висоти відколу відбувається зниження несучої здатності виробів. Вплив на несучу здатність кута відколу є суттєвим. Зі збільшенням кута відколу до 60° руйнівна сила зростає до свого граничного значення. Вплив висоти відколу на руйнівну силу виробів протилежний. Зі збільшенням висоти відколу до 100 мм несуча здатність знижується до 30 тс. Результати експериментів будуть використаніпри розробленні методики визначення залишкової несучої здатності залізобетонних колон різної гнучкості, пошкоджених при експлуатації.