In this study, we investigated the influence of soil cultivation method on the productivity and quality of pasture grass fodder. We found that increasing the depth of cultivation from 8–10 cm to 20–22 cm (using surface tillage with disk implements) improved the productivity of all the grass species studied – Phleum pratense, Lolium perenne, Festuca orientalis, Dactylis glomerata, Bromus inermis, Phalaris arundinacea, Festuca rubra – by an average of 2%–3% at an LSD05 of 0.30 t ha−1, over a period of 3 years. On average, the most important factor influencing the production of 1 ha of dry mass appeared to be the species of grass, accounting for 57% of the variation. The depth of soil tillage was also important, accounting for 43% of the variation. Of all the species studied, the highest productivity was exhibited by Lolium perenne (0.35 t ha−1 of dry weight). Increasing the soil cultivation depth led to an increase in the content of crude protein and albumen (0.9%–1.1%). According to the analysis of organic matter content and digestibility of the fodder, across the different depths of soil cultivation, the early ripening species Dactylis glomerata, and the average ripening species Festuca orientalis, Lolium perenne, and Bromus inermis, performed best. Considering the different depths of soil cultivation, Lolium perenne [154 g; surface tillage (disking) 8–10 cm] and Festuca orientalis (152 g; ploughing 20–22 cm) provided the most fodder units with digestible protein.

УДК 631.51:633.82(477.7) DOI: 10.31521/2313-092X/2020-1(105)-7 В. В. Гамаюнова, доктор сільськогосподарських наук, професор ORCID ID: 0000-0002-4151-0299 В. С.

Сайт збірника наукових праць Вісник Львівського національного аграрного університету

Мета. Метою досліджень передбачали визначити вплив способу і глибини основного обробітку ґрунту під сівбу ріпаку озимого на окремі його показники, зокрема на щільність складення та вміст рухомих сполук азоту і фос- фору. Методи. Дослідження проводили на чорноземі звичайному середньосуглинковому в умовах Лісостепу України впродовж 2012–2015 рр. з ріпаком озимим сорту Чемпіон України. При проведенні досліджень використо- вували загальноприйняті методи, методики та ДСТУ. Досліджували вплив способу основного обробітку ґрунту – оранки на 25-27 см та дискування на 12-14 см на щільність складення ґрунту, його поживний режим: вміст рухомих сполук азоту і фосфору під час вирощування ріпаку озимого сорту Чемпіон України та їх сезонні зміни впродовж вегетації культури. Результати. За результа- тами проведених досліджень встановлено, що прийняті на вивчення способи і глибина основного обробітку ґрунту під ріпак озимий найбільшою мірою позначилися на такому показникові, як щільність складення ґрунту. Визначено, що більшою на 0,12 – 0,13 г/см3 упродовж вегетації щільність грунту була за фоном дискування на 12-14 см порівняно з оранкою на 25-27 см. На вмі- сті рухомих форм азоту і фосфору у шарах ґрунту 0-30, 30-50 та 0-50 см способи обробітку його як на початку, так і в кінці вегетації рослин ріпаку озимого практично не позначились не так істотно. Найбільшою кількість рухомих елементів живлення визначена на весняний період за істотного зменшення їх вмісту до фази цві- тіння. Спосіб і глибина обробітку ґрунту дещо впливала і на пошарове розміщення нітратів, хоча загалом у шарі ґрунту 0-50 см у середньому за роки досліджень їх вміст практично не різнився і мав лише тенденцію переваги за оранки на 20-25 см. Значно більшою мірою за шарами ґрунту вирізнявся вміст рухомого фосфору. За поверх- невого обробітку ґрунту – дискування на 12-14 см порів- няно з оранкою більше Р2О5 містилося у шарі 0-30 см. За проведення оранки ж у підорному 30-50 см горизонті цього елементу визначено 29,0, а по фону дискування – 18,2 мг/кг ґрунту. У розрахунковому 0-50 см шарі ґрунту кількість рухомого фосфору була практично однако- вою – 29,0 (дискування) та 31,5 мг/кг ґрунту (за оранки). У сезонній динаміці вміст рухомих елементів живлення незалежно від способу і глибини обробітку ґрунту змен- шувався, а щільність складення, навпаки зростала. Висновки. Дослідженнями встановлено, що спосіб і гли- бина основного обробітку ґрунту під ріпак озимий, а саме оранка на 25-27 см та дискування на 12-14 см певною мірою впливали на щільність ґрунту і менше на вміст рухомих сполук азоту і фосфору за незначної переваги проведення у якості основного обробітку ґрунту оранки.