The object of this study is the regularity of changes in the biogenic destructive effect of microorganisms on the concrete structural elements of livestock facilities due to the use of the original liquid phase mixture of disinfectant based on aldehyde and surfactant. Microorganisms use construction materials as a substrate for growth and nutrition; they produce citric acid, which leads to a change in the composition and morphology of hydrated cement new formations. The composition of the microflora of the pigsty has been determined, and the minimum concentration of disinfectant based on glutaraldehyde and didecyl dimethyl ammonium chloride was found. By the TPD MS method, a decrease in the intensity of carbon dioxide (CO₂) release in concrete samples during the heating of the sample to 900 °C was proved, compared to the control intact corrosion sample. Electron microscopy of concrete samples shows the presence of destructive changes and colonies of micromycetes. It was established that calcite was intensively released in the control sample of concrete, which retained its integrity and was not subjected to corrosion when heated to a temperature of 600 °C. Electron microscopy confirms the preservation of the homogeneous structure of concrete. The use of a disinfectant based on glutaraldehyde and didecyl dimethyl ammonium chloride at a concentration of 1 % destroys colonies of micromycetes, 2 % – the shell of microorganisms, and 3 % – biofilm. Treatment of concrete with a disinfectant at a concentration of 3 % destroys microorganisms Aspergillus fumigatus and Penicillium oxalicum, inhibits the process of biological corrosion of concrete, and strengthens the structure of concrete. The results of the experiment can be applied to inhibit the corrosion of concrete and extend the life of building structures made of concrete through the use of a disinfectant based on aldehyde and didecyl dimethyl ammonium chloride at a concentration of 3 %.

Свинарство споконвіку підтримує належний рівень добробуту населення та економіки країни, забезпечуючи людей продуктами харчування та сировиною для подальшої переробки. Будучи традиційним напрямком українського тваринництва, вирощування свиней на території Сумської області також відіграє значну роль у задоволенні потреб внутрішнього ринку та залишається популярною галуззю скотарства через свою ефективність. Однак останні роки відмічаються негативні тенденції відносно стану свинарства як на території Сумщини, так і в Україні в цілому, причиною яких слугує низка економічних, зоотехнічних, політичних та епізоотичних факторів. Метою даної роботи був аналіз статистичних даних щодо кількості свиней в Сумській області та виявлення взаємозв'язку між динамікою зміни об’єму поголів’я тварин, епізоотичною ситуацією щодо африканської чуми свиней (АЧС) та дотриманням правил біобезпеки у господарствах. Матеріалом для статті слугувала інформація, отримана з офіційного онлайн-ресурсу Головного управління статистики у Сумській області, офіційного онлайн– ресурсу Держпродспоживслужби та звітності Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області. В результатах дослідження виявили значне зниження кількості свиней на території Сумщини починаючи з 2014 року, що збігається з часом виявлення першого спалаху африканської чуми свиней на території області (15.12.2014). Враховуючи ускладнення епізоотичної ситуації та зменшення об’єму поголів’я приватного сектору відносно загальної кількості тварин, зроблено висновок про значний вплив АЧС на свинарство Сумщини та загрозу спалахів хвороби для підсобних господарств у разі недотримання правил біобезпеки. Під час аналізу звітності рівня біологічної безпеки господарств звертали увагу на наявність у свинокомплексах огорожі, діючих санпропускників, дезбар’єрів та дезінфекції спецодягу працюючого з тваринами персоналу. Додатково підраховували кількість господарств, які проводять процедуру термічної обробки корму перед згодовуванням свиням. Позитивну динаміку щодо покращення статусу біобезпеки за період 2018–2021 роки виявили по збільшенню відносної кількості господарств, для яких були характерні наявність діючих санпропускників (+12%), дезбар’єрів (+15%) та дезінфекції спецодягу працюючого персоналу (+15%).

Метою дослідження було порівняння впливу різних систем вентиляції у приміщеннях для опоросу на відтворні якості свиноматок та показники росту поросят у різні пори року. Дослідження порівнює ефективність традиційної вентиляції (через стінні клапани) та інноваційної системи з підпідлоговим припливом підготовленого повітря у свинарниках. Аналіз проводився у чотири пори року в трьох зонах: на рівні свиноматки, у лігві поросят та на килимку підігріву. У приміщенні з підпідлоговою вентиляцією температура залишалася стабільною: коливання на рівні свиноматки становили лише 1,8°C проти 6,3°C у традиційній системі. У лігві поросят та на килимку температура змінювалась менше, ніж у контрольному варіанті, що свідчить про ефективну терморегуляцію. Вологість повітря у дослідному приміщенні утримувалась у межах норми протягом року, тоді як у контрольному спостерігались надлишок вологи взимку й пересушення влітку. Швидкість руху повітря в інноваційній системі була нижчою, що зменшувало ризик протягів і дискомфорту для тварин. Отже, система підпідлогового припливу забезпечує стабільніший мікроклімат, знижує тепловий стрес і покращує умови утримання свиноматок і поросят. Дослідження ефективності вентиляційних систем у приміщеннях для опоросу свиноматок показало переваги підпідлогової подачі підготовленого повітря над традиційною клапанною вентиляцією в холодний та спекотний періоди року. У зимовий період свиноматки, утримувані в умовах підпідлогової вентиляції, показали вищу продуктивність: кількість поросят при відлученні була більшою на 3,7%, середньодобовий приріст – на 8,7%, а маса гнізда при відлученні – на 10,8%. Восени зафіксовано аналогічну динаміку: поросят при відлученні було більше на 4%, маса гнізда – вища на 17%, а середньодобовий приріст – на 14,7%. У літній період використання підпідлогової вентиляції дало найкращі результати: знижено частку мертвонароджених поросят на 23%, підвищено багатоплідність на 3%, збереженість – на 1,2%, кількість поросят при відлученні – на 4,5%, а масу гнізда – на 9,1%. Також відзначено покращення темпів росту. Навесні різниця між системами вентиляції була незначною: мікрокліматичні умови були прийнятними для обох варіантів, і показники продуктивності суттєво не відрізнялися. Таким чином підпідлогова система вентиляції демонструє стабільну перевагу у покращенні показників відтворювальної здатності свиноматок, збереженості та росту поросят у критичні сезони (осінь, зима, літо). Це підвищує продуктивність і ефективність використання свиноматок. Впровадження такої системи є доцільним у промисловому свинарстві, особливо в спекотних районах держави.

Background/Objectives: Antimicrobial resistance (AMR) poses a significant threat to public health, food security, and sustainable livestock production. Despite increasing concern, AMR remains poorly studied in cuniculture, particularly in regions where rabbit farming is predominantly small-scale and household-based. This study aimed to assess the prevalence and diversity of antimicrobial resistance genes (ARGs) in rabbit farms in northeastern Ukraine. Methods: A total of 100 fecal samples were collected from clinically healthy rabbits housed in two farms and one vivarium. DNA was extracted and analyzed using real-time PCR targeting 21 ARGs associated with resistance to major antibiotic classes, including tetracyclines, sulfonamides, β-lactams, macrolides, quinolones, carbapenems, and multidrug efflux systems. Results: A diverse and widespread resistome was identified. The most prevalent genes included sul1 (96%), blaTEM (95%), tetM (94%), and ermB (93%). AcrB (78%) and qnrS/oqxB (approximately 67%) were also frequently detected. Carbapenemase genes (blaKPC, blaNDM, blaVIM) were identified in 6% of samples, despite limited veterinary use of carbapenems. Notably, 96% of samples harbored ARGs from three or more antibiotic classes, indicating a high potential for multidrug resistance. Conclusions: The findings demonstrate a high prevalence and diversity of ARGs in rabbit farming systems in northeastern Ukraine. The presence of clinically significant resistance genes, including those conferring carbapenem resistance, underscores the urgent need for targeted AMR surveillance and improved antibiotic stewardship in cuniculture, particularly in regions with minimal regulatory oversight of antimicrobial use.

Воєнні дії суттєво впливають на стан навколишнього середовища, систему ветеринарного та санітарно-епідеміологічного нагляду і, як наслідок, на епізоотичну ситуацію щодо небезпечних інфекційних хвороб. Повномасштабна війна в Україні створила умови для трансформації шляхів циркуляції збудників, активізації природних осередків інфекцій та ускладнення їх контролю, особливо в прикордонних і прифронтових регіонах. Метою дослідження було проаналізувати вплив воєнних дій на поширення зоонозних і особливо небезпечних інфекційних хвороб, зокрема сказу, лептоспірозу та африканської чуми свиней. У роботі використано аналітичні, порівняльні та узагальнюючі методи дослідження. Матеріалами слугували дані офіційних інформаційних ресурсів Міністерства охорони здоров’я України, Держпродспоживслужби, міжнародних організацій, зокрема ФАО та ВООЗ, а також матеріали профільних міжвідомчих онлайн-заходів, присвячених питанням профілактики та контролю інфекційних хвороб. Результати дослідження засвідчили трансформацію епізоотичної картини після початку повномасштабної війни. Так, кількість зареєстрованих випадків лептоспірозу серед населення України зросла до більш ніж 400 випадків у 2023 році, при цьому були зафіксовані летальні наслідки у ряді областей. Аналіз ситуації щодо сказу показав збереження високого рівня укусів і ослинення людей тваринами на тлі порушення системи контролю за безпритульними та дикими тваринами, що особливо характерно для прикордонних регіонів. Африканська чума свиней також активно продовжує реєструватися на території України, зокрема серед дикої фауни та в приватному секторі, а коливання офіційних показників захворюваності можуть бути пов’язані з обмеженням моніторингових і діагностичних можливостей у зоні бойових дій. За таких умов особливої уваги потребують прикордонні регіони, де поєднання міграції диких тварин, порушення біобезпекових заходів і ускладненого контролю створює сприятливі умови для циркуляції збудника. Сумська область як прикордонний регіон з тривалими активними бойовими діями характеризується сукупністю воєнних, екологічних та епізоотичних факторів, що формують підвищені ризики поширення інфекційних хвороб. Отримані результати свідчать про доцільність посилення міжсекторальної взаємодії між ветеринарною, медичною та екологічною службами і підтверджують необхідність впровадження принципів концепції One Health у прикордонних і прифронтових регіонах України в умовах воєнних дій.

Лептоспіроз є небезпечним зоонозним захворюванням, моніторинг якого необхідний не тільки для стабільної діяльності сільськогосподарських підприємств, а і для забезпечення здоров’я людей. Метою даної роботи було провести аналіз моніторингових досліджень на території Сумської області за період 2021–2024 рр. та врахувати фактори, які можуть впливати на результати проведеного моніторингу та інтенсивність поширення хвороби. В результаті проведеного аналізу встановили, що епізоотична ситуація демонструє позитивну динаміку, яка виражається у зниженні рівня захворюваності серед досліджуваних сільськогосподарських тварин. Серед овець та кіз лептоспірозу протягом чотирьох років виявлено не було, однак у досліджуваної великої рогатої худоби рівень захворюваності на початку аналізованого періоду становив 19,5%, поступово знижуючись до 9% станом на жовтень 2024 року. Серед свиней також спостерігається позитивна динаміка, хоча у 2023 році було зафіксоване збільшення кількості хворих тварин на 50% у порівнянні з показниками за 2022 рік. Відсоток позитивно реагуючих голів серед досліджуваних коней зазнав значних коливань, знизившись до 1,6% у 2022 році та тримаючись на рівні 9%–11% останні два роки. Наступним етапом була оцінка зміни об’єму поголів’я сільськогосподарських тварин на території Сумської області, так як кількість сприйнятливих тварин безпосередньо впливає на інтенсивність поширення захворювання. В результаті аналізу звітності Державної служби статистики України виявили, що поліпшення ситуації може бути частково пов'язане зі значним скороченням поголів'я сільськогосподарських тварин та зменшенням охоплення моніторингу, що може давати хибні уявлення про епізоотичну картину. Також особливу увагу приділили аналізу чинників, що потенційно впливають на поширення лептоспірозу в умовах воєнних дій та можуть спричинити погіршення епізоотичної ситуації в регіоні. Серед основних факторів ризику виділили забруднення водойм, зростання популяції гризунів і соціально-економічні зміни. На 2024 рік Сумська область залишається неблагополучною щодо лептоспірозу, що свідчить про необхідність постійного моніторингу захворювання серед сільськогосподарських та домашніх тварин, посилення профілактичних заходів, контролю за санітарним станом водойм та своєчасного проведення дератизації.