Резюме. Питання зв’язку психофізіологічних властивостей та фізіологічної реакції функціональних систем на зміни внутрішнього середовища організму найбільш гостро постає під час вивчення життєдіяльності людини в екстремальних умовах, коли стійкість до стресу й ефективність адаптації до змін умов життя багато в чому визначається психофізіологічними особливостями індивіда та його індивідуальною реактивністю. Одним з методів прогнозування надійності та успішності змагальної діяльності є моніторинг стану психофізіологічних функцій, а також функціонального стану нервово-м’язової системи спортсмена. Мета. Проведення кореляційного аналізу психофізіологічних та електронейроміографічних показників у кваліфікованих спортсменів-веслувальників. Методи. Тепінг-тест, електронейроміографічне дослідження, методика визначення швидкості проведення нервового імпульсу по моторних та сенсорних волокнах серединного нерва верхньої кінцівки. Результати. Кореляційний аналіз отриманих даних за критерієм Spearman показав, що з віком та спортивним стажем були пов’язані як деякі психофізіологічні, так і (меншою мірою) електронейроміографічні показники. З віком і зі збільшенням стажу спортивного тренування дещо збільшувався моторний компонент сенсомоторних реакцій, разом з тим зменшувався час центральної обробки інформації, крім того зростала стабільність сенсомоторних реакцій. Амплітуда м’язових відповідей у деяких випадках зменшувалася з віком і збільшенням спортивного стажу. Спортсмени з вищою швидкістю реакції на зоровий стимул мали вищу швидкість проведення нервового імпульсу по моторних та сенсорних волокнах серединного нерва, який іннервує м’язи-згиначі вказівного пальця руки, котрі беруть участь у реалізації руху для відповіді на стимул. Спортсмени з вищою швидкістю реакції на зоровий стимул та динамічною м’язовою витривалістю під час рухів кисті мали також вищу амплітуду м’язових відповідей на стимуляцію моторних та сенсорних волокон. Отримані дані можуть зробити внесок у розкриття механізмів функціонування нервово-м’язової системи людини, зокрема в умовах адаптації до довготривалого фізичного навантаження у спорті. Ключові слова: спортсмени високої кваліфікації, стан психофізіологічних функцій, швидкість проведення нервового імпульсу, веслування на байдарках і каное.

Introduction. In modern sports, a high level of physical performance of the athlete is due to the functional properties and condition of all body systems. Of particular importance is the assessment of the functional state of the central nervous system. At the same time, the potential risk of injuries increases with each passing year, so one of the main tasks of sports physicians, psychologists, physiologists, especially in high-achievement sports, is to reduce injuries in sports. The aim of the study was to compare the state of psychophysiological functions of highly qualified athletes who specialize in sports with varying degrees of extremeness (snowboarding, downhill skiing, cross-country skiing). Material and methods. To determine the state of psychophysiological functions of athletes used diagnostic complex "Diagnostics-1" (MV Makarenko, VS Lyzogub). The group of respondents included qualified athletes engaged in skiing, characterized by the predominance of dynamic speed and a high probability of injury. These sports make special demands primarily on the central nervous system of athletes. In accordance with the purpose of the work, we studied the latent periods of simple visual-motor reaction, simple and complex reaction of choice, the efficiency of sensorimotor activity and the dynamics of nervous processes in the feedback mode, the accuracy of the reaction to a moving object and the ratio of reactions of advance and delay, dynamic muscular endurance of the right and left hands (according to the tapping test), as well as the basic properties of the nervous system namely the functional mobility of nervous processes and the strength of nervous processes. Results. Athletes with a higher degree of extreme sports and risk of injury (snowboarders and skiers) showed a higher psychophysiological status in terms of strength of nervous processes and indicators of reaction to a moving object, a higher level of dynamic muscular endurance in terms of tapping test. Conclusions. The identified differences in the state of psychophysiological functions in athletes with varying degrees of extreme sports activities and the level of risk of injury can have prognostic value and be used to optimize sports improvement in these sports.

Body balance control is crucial for safe accomplishment of movement and motor tasks. Efficient postural balance reduces the risk of injuries and contributes to optimizing motor performance.In this study, one-dimensional and two-dimensional Center of Pressure (CoP) signals analysis using zero-order centered Detrended Moving Average (DMA) was applied to human posture data. The custom stabilometric system was used to record CoP signals from 46 subjects from three groups of different fitness levels (non-sportsmen, diving athletes and roving athletes). Each subject has passed two tests: "upright standing posture with eyes opened" (EO), "upright standing posture with eyes closed" (EC). Each test has a duration of 30 seconds.In order to compare non-linear properties of the CoP signals between groups, averaged log-log plots per state (EO/EC) and per group were calculated and analyzed. The following relationship between scaling exponent and sport level was found: the greater sport level, the more long-range correlations present in the CoP signal recorded in static upright posture.

Background/Objectives: Spinal excitability may undergo adaptive modulation in response to training load, sport-specific demands, and fatigue. While high-impact sports are known to influence reflex responsiveness, the extent to which these changes differ from athletes in lower-impact disciplines remains unclear. This study aimed to investigate post-exercise changes in Hmax/Mmax ratio among trained runners with varied sport backgrounds, and to identify emergent physiological profiles that may reflect differential spinal adaptation to fatigue. Methods: Twenty-two trained athletes underwent unilateral H-reflex testing before and after treadmill running performed to voluntary exhaustion. Amplitudes of the H-reflex and M-wave were recorded, and Hmax/Mmax ratios were analyzed. Based on a physiologically relevant threshold commonly used to distinguish normal from suppressed reflex amplitudes, participants were post hoc classified into three groups: Group A (pre- and post-test ratios above threshold), Group B (pre above, post below), and Group C (both below). A two-way repeated-measures ANOVA was used to assess between-group effects. Results: Significant differences were found across groups and conditions (p < 0.001). Group A maintained reflex ratios above the threshold, indicating stable excitability. Group B showed the greatest suppression (approximately 66%), transitioning from normal to subthreshold values. Group C remained consistently below-threshold. A significant interaction (p < 0.0001) confirmed that reflex modulation varied by physiological profile. A small but statistically significant reduction in H-reflex latency was also observed; however, this change remained within normal physiological variability. Conclusions: Postexercise H-reflex modulation revealed heterogeneous neuromuscular responses among athletes. These findings may contribute to understanding how sport-specific demands and fatigue shape spinal excitability and may help identify individuals with adaptive or potentially pathological profiles relevant to sports diagnostics.