Biodegradable polymers are of great interest in addressing the current pollution problem caused by synthetic petroleum‐based polymers. It is well known that various microorganisms synthesize and store high‐molecular‐weight polyhydroxyalkanoates in their cytoplasm as water‐insoluble inclusions. In this study, the bacterium Azotobacter vinelandii N‐15 strain is used for bioplastic production. The optimal polyhydroxybutyrate (PHB) yield (62% of biomass, 23.6 g L −1 dry cells) is achieved by cultivating the bacteria in Burke's medium with molasses as a carbon source (5 wt.%) at 30 °C, 220 rpm, for 50 h. The resulting polymer was characterized using thin‐layer chromatography, UV‐Vis, fourier transform infrared, nuclear magnetic resonance spectroscopy, gas chromatography, and X‐ray diffraction. The results confirmed that the polymer is PHB with a purity of 98.9%, a molecular weight of 1.2 MDa, a crystallinity of 73%, a melting point of 179 °C, a decomposition temperature of 275 °C, a density of 1.22 g cm −3 , a melt flow index of 10 g 10 min −1 , a Shore hardness of 82, a tensile strength of 30 MPa, and a relative elongation at break of 4.5%. Thus, a bioplastic with properties suitable for practical applications is successfully obtained using molasses—a byproduct of sugar production.
7 November 2023 in POWER ENGINEERING: economics, technique, ecology
The aim of the work is to increase the efficiency of thermal desalination systems with a humidification-dehumidification air cycle due to the reduction of electricity consumption. The most common designs of heat exchangers for air humidification have significant aerodynamic and hydraulic drops. To eliminate this disadvantage, it is proposed to use the internal volume of the vertical tube as an active heat and mass transfer zone during moisture evaporationfrom salt water to air. The operation of such desalination system has been mathematically modeled and its energy characteristics were determined. A special feature of the mathematical model is the consideration of heat and mass transfer equations for the humidifier and dehumidifier. The effective air velocity in the tube is 3 m/s. Effective operation of thermal unit with a film humidifier is possible then air mass flow is equal to the salt water flow. In this case, the geometric dimensions of the tube must be within the following limits: diameter 20...30 mm, height 2...2.5 m. The conducted mathematical modeling and obtained results give reasons to assert, that for the same rate of evaporation, the filmheat exchanger has the lowest aerodynamic and hydrodynamic drops compared to other types of humidifiers. The use of such direct contact device will lead to a decrease in the electricity consumption necessary for salt water and air circulation in the humidification-dehumidification thermal installation.
The challenge of substituting bone defects necessitates the search for effective biomaterials based on biopolymer composites with biocompatible fillers. A promising approach in bone tissue engineering is the use of regenerative scaffolds based on polyhydroxyalkanoates (PHAs), specifically poly(3-hydroxybutyrate)—P(3HB), which are characterized by high biocompatibility and osteoinductive potential. In this study, we evaluate the changes in the mechanical, thermal, and morphological properties of P(3HB) within P(3HB)-copolymers/HA, P(3HB)/CS, P(3HB)/PLA/CS, and P(3HB)/PLA/HA composites. These materials, containing various filler contents (up to 70 wt.% of HA–hydroxyapatite or CS–chitosan), were obtained using melt extrusion compounding. It is shown that the modification of biopolymer matrices promotes a decrease in melting temperature, improvement of mechanical characteristics, and an increase in material elasticity. At high filler concentrations, nanoparticle agglomeration and a deterioration of physical-mechanical properties were observed. It was established that a content of 10–20 wt.% of nano-hydroxyapatite and chitosan is optimal, as these composites most closely match the mechanical properties of bone tissue. The results obtained indicate the high potential of the developed nanocomposites for the creation of biodegradable implants in reconstructive orthopedics.
31 March 2025 in Refrigeration Engineering and Technology
У статті наведені особливості низькопотенційного термічного опріснення води за допомогою технології зволоження та осушення повітря. Розглянуто класифікацію, переваги і недоліки зволожувачів – тепломасообмінних апаратів, у яких водяна пара із солоного джерела частково випаровується у повітряний потік. Обґрунтовано необхідність подальших досліджень оптимальних конструкцій зволожувачів. Проведено експериментальне дослідження гідродинаміки, тепло- та масообміну зволожувача плівкового типу – вертикальної акрилової трубки висотою 2 м і діаметром 26 мм. Діапазон експериментальних змінних встановлено таким чином: витрата повітря становить 7,4…35 кг/год, витрата води – 10…80 кг/год, температура води на вході – 28…59 °C, втрати тиску повітря – 19…324 Па, втрати тиску води – 22,3 кПа та теплота, підведена в нагрівачі, – 90…554 Вт. Визначено оптимальні режимні параметри для отримання максимальних показників продуктивності і енергетичної ефективності системи зволоження-осушення повітря. Встановлено, що найбільш ефективний режим досягається за поверхневої фазової швидкості 0,34, коефіцієнта масової витрати 2 та температурі води 60 °C. Такі показники дають змогу досягти максимальної швидкості випаровування - 642 кг/(м³·год). Проведено порівняння енергетичної ефективності плівкового теплообмінника з іншими поширеними конструкціями зволожувачів. Показано, що плівковий зволожувач забезпечує найвищий рівень випаровування (більше 500 кг/м³·год) за однакових коефіцієнтів масових витрат та температури води, маючи при цьому найменші втрати тиску по воді (22,3 кПа) і повітрю (25 Па/м). Застосування прямого контактного теплообмінника плівкового типу сприяє зниженню споживання електричної енергії, необхідної для циркуляції води та повітря в опріснювальній системі, без зменшення її продуктивності
29 December 2021 in Refrigeration Engineering and Technology
У цій роботі проведено широкий літературний пошук та проаналізовано теоретичні та екс-периментальні двофазні моделі та кореляції стосовно розрахунку втрат тиску на тертя під час течії двофазних потоків усередині горизонтальних труб зі звичайними внутрішніми діаметрами (din > 3 мм) з відкритих літературних джерел. Систематизовано та наведено відомі моделі та кореляції різних авторів стосовно розрахунку втрат тиску на тертя. Відзначено відсутність попереднього обґрунтування правильного застосування різних моделей турбулентної в'язкості для прогнозування перепаду тиску тертя при конденсації з впливом міжфазної зсувної напруги та без неї. Водночас наведено вирази різних авторів стосовно розрахунку та обчислення множників двофазного тертя ϕl2і ϕv2, динамічної в’язкості двофазної суміші µtp, та коефіцієнтів тертя для пари та рідини fv і fl тощо. Для цього дослідження було відібрано теоретичні та експериментальні рішення щодо розрахунку втрат тиску на тертя двофазного потоку всередині труб із наукових праць 20 авторів. У роботі виконано порівняльний аналіз щодо розрахунку втрат тиску на тертя (двофазних множників ϕl2і ϕv2) за сімома відомими залежностями з експериментальними даними з роботи Cavallini et al. стосовно конденсації холодоагентів R22, R134a, R32 і R410A усередині горизонтальних труб за різних масових швидкостей, масових паровмістів та інших умов течії двофазного потоку. Запропоновано рекомендації щодо вибору розрахункових моделей і кореляцій стосовно втрат тиску на тертя та відповідних двофазних множників, які можуть бути використані в інженерних розрахунках під час проєктування теплообмінних апаратів різного промислового призначення. При цьому, в разі використання емпіричних кореляцій, що отримані на основі узагальнення експериментальних даних, слід ураховувати, що вони мають характерні, тільки їм притаманні особливості, а тому ці залежності придатні для застосування лише у вузькому діапазоні змін режимних параметрів потоку