В багатьох містах України використовуються поверхневі централізовані водозабори, підключені до єдиної енергетичної мережі, до того ж часто розташовані на значній відстані (30—45 км) від населених пунктів (приклад Миколаєва, Чернівців та ін.), що робить систему водозабезпечення вкрай вразливою в умовах воєнної агресії, оточення міст, диверсій. Враховуючи постійні претензії РФ до нашої незалежності, очевидно, що гарантоване забезпечення населення питною водою є настільки ж важливим фактором його безпеки, як і сильна сучасна армія. Розглянувши існуючі засоби аварійного водопостачання та водопідготовки (привозна вода, мобільні очисні установки, розраховані на підготовку наявних джерел води, бювети тощо), можна дійти висновку, що найбільш захищеним та сталим джерелом постачання питної води є підземні води. Для кращого захисту та доступу до води, навіть під час вуличних боїв, пропонується облаштувати локальні свердловинні водозабори з автономним енергоживленням, високим ступенем захисту, розраховані на 2,0—3,5 тис. користувачів, з компактними установками доочищення та знезараження води. Ще одна їх принципова від мінність — дебіт розраховується за нормою споживання людиною питної води, тобто 5—7 дм3/добу, а не 200—300 дм3/добу.