AIM: To evaluate the effect of oral Escherichia coli (E. coli) Nissle application on the outcome of intestinal-borne dermatoses. METHODS: In a randomized, controlled, non-blinded prospective clinical trial 82 patients with intestinal-borne facial dermatoses characterized by an erythematous papular-pustular rash were screened. At the initiation visit 37 patients entered the experimental arm and 20 patients constituted the control arm. All 57 patients were treated with a vegetarian diet and conventional topical therapy of the dermatoses with ointments containing tetracycline, steroids and retinoids. In the experimental arm patients received a one month therapy with oral E. coli Nissle at a maintenance dose of 2 capsules daily. The experimental group was compared to a non-treatment group only receiving the diet and topical therapy. The primary outcome parameter was improvement of the dermatoses, secondary parameters included life quality and adverse events. In addition the immunological reaction profile (IgA, interleucin-8 and interferon-α) was determined. Furthermore the changes of stool consistency and the microbiota composition over the time of intervention were recorded. RESULTS: Eighty-nine percent of the patients with acne, papular-pustular rosacea and seborrhoic dermatitis responded to E. coli Nissle therapy with significant amelioration or complete recovery in contrast to 56% in the control arm (P < 0.01). Accordingly, in the E. coli Nissle treated patients life quality improved significantly (P < 0.01), and adverse events were not recorded. The clinical improvement was associated with a significant increase of IgA levels to normal values in serum as well as suppression of the proinflammatory cytokine IL-8 (P < 0.01 for both parameters). In the E. coli Nissle treated group a shift towards a protective microbiota with predominance of bifidobacteria and lactobacteria (> 10⁷ CFU/g stool) was observed in 79% and 63% of the patients, respectively (P < 0.01), compared to no change in the control group without E. coli Nissle. Moreover, the detection rate of a pathogenic flora dropped from 73% to 14 % of the patients in the experimental arm (P < 0.01) with no significant change in the control arm (accounting 80% before and 70% after the observation period, P > 0.05). Accordingly, stool consistency, color and smell normalized in the E. coli Nissle treated patients. CONCLUSION: E. coli Nissle protects the mucus barrier by overgrowth of a favorable gut microbiota with less immunoreactive potential which finally leads to clinical improvement of intestinal borne dermatoses.

Background: The pathogenesis of hepatic encephalopathy (HE) is only partially understood. Beside ammonia accumulation in brain, a proinflammatory component has been suggested as precipitating event. Objectives: To evaluate the role of cytokines in cirrhosis for development of HE. Methods: Pro- and anti-inflammatory cytokine profiles were determined in rats with CCL₄-induced cirrhosis and HE as well as in patients with cirrhosis either due to metabolic disorders or chronic hepatitis C virus (HCV) with various grades of concomitant HE and depression. Results: In the rat model and human cirrhosis a proinflammatory cytokine pattern (elevation of interferon gamma, interleukin [IL]-1β, IL-6) was registered which in humans correlated to the degree of HE and depression. The most prominent elevation of proinflammatory cytokines was observed in chronic HCV as an additional inflammatory stimulus. In all cases of cirrhosis a comparable background activation of anti-inflammatory cytokines (e.g., IL-4) was detected which was interpreted as a physiologic counterbalance mechanism. Conclusions: The degree of HE and depression correlated with a proinflammatory cytokine pattern. It suggests that beside ammonia elevation, inflammatory cytokines determine occurrence and severity of hepatic encephalopathies. Thus, it can be defined a preferential therapeutic target.

На міжнародному гепатологічному конгресі Європейської асоціації з вивчення печінки (EASL), який відбувся у Відні 21—24 червня 2023 року, прийнято нову класифікацію та номенклатуру жирової хвороби печінки. Провідними вченими‑гепатологами запропоновано замінити термін «неалкогольна жирова хвороба печінки» на термін «стеатотична хвороба печінки, пов’язана з метаболічною дисфункцією». Такий діагноз установлюють у пацієнтів, що мають підтверджений стеатоз печінки та один із п’яти кардіометаболічних чинників ризику. Метаболічна алкогольна хвороба печінки — нова категорія стеатозу, яку визначають у пацієнтів, що мають стеатотичну хворобу печінки, пов’язану з метаболічною дисфункцією і споживають понаднормову кількість алкогольних напоїв на тиждень (140 г/тиж для жінок і 210 г/тиж для чоловіків). Криптогенний стеатогепатит мають пацієнти з невстановленою етіологією захворювання або без жодних метаболічних чинників ризику. Поняття «неалкогольний стеатогепатит» (НАСГ) змінено на поняття «стеатогепатит, пов’язаний з метаболічною дисфункцією». У ХХІ ст. проблема діагностики та лікування неалкогольної жирової хвороби печінки набула актуальності, оскільки вона виникає у близько 35% населення планети. У промислово розвинених країнах частка населення з цією хворобою становить від 20 до 40%. У 10 — 20% хворих виявляють супутні ознаки НАСГ. У західноєвропейських країнах поширеність НАСГ становить 2 — 6%, у США — 5 — 6% від загальної кількості населення. Стеатогепатит, пов’язаний з метаболічною дисфункцією, — найпоширеніше хронічне захворювання печінки, яке не залежить від віку та раси. Ця патологія безпосередньо пов’язана з ожирінням, цукровим діабетом 2 типу, інсулінорезистентністю, гіперліпідемією та атеросклерозом. Неалкогольну жирову хворобу печінки у 3 — 5 разів частіше діагностують у чоловіків. Статеві відмінності пов’язані з тим, що індекс маси тіла осіб чоловічої статі дещо більший, ніж в осіб жіночої статі. Певну роль відіграє те, що чоловіки із цим захворюванням частіше вживають більше алкоголю, ніж жінки.

Möglicherweise verhindert die homozygote C282Y Mutation des HFE Gens die Assoziation des Transferrin-Rezeptors 1 (TfR1) mit dem divalenten Metalltransporter 1 (DMT1) und somit die Bildung eines funktionstüchtigen Eisenaufnahme-Komplexes in Hepatozyten. Deshalb ist der Einstrom des Transferrin gebundenen Eisens aus dem endosomalen Kompartiment ins Zytosol vermindert. Als Folge nimmt die Transferrinsättigung mit Eisen zu, während sich zytosolisch ein Eisenmangel einstellt. Dies hemmt in Hepatozyten die Synthese von Hepcidin. Seine verminderte Freisetzung ins Blut bedingt die erhöhte Eisenresorption bei Hämochromatose. Das überschüssig resorbierte Eisen kann vom Erythron nicht zusätzlich zur Hämoglobinsynthese genutzt werden und wird daher in Ferritinkomplexen der RES-Makrophagen abgefangen. Später wird Ferritin in den Blutstrom abgegeben und zur Entsorgung in Hepatozyten aufgenommen. Im lysosomalen Kompartiment wird Ferritin zu Hämosiderin abgebaut. Dort kann die Freisetzung eines Überschusses von Eisenmolekülen über Induktion freier Radikale zur Zellschädigung führen. Die phänotypische Ausprägung der genetischen Hämochromatose könnte von der Aktivität des Erythrons, d.h. der Häm-Synthese abhängig sein. Somit kann ein hoher Eisenbedarf des Erythrons überschüssiges Eisen für sich nutzen. Dies könnte auch die Wirksamkeit der Aderlasstherapie bei dieser Erkrankung erklären. It is hypothesized that a homozygous C282Y mutation of the HFE gene prohibits the assembly of the transferrin-receptor 1 (TFR1) with the divalent metal transporter (DMT1) as the main iron update complex in hepatocytes membrane. Thus, the cellular influx of transferrin-bound iron from the endosomal compartment into the cytasol is compromised. As a consequence, transferrin saturation increases while concomitantly a cytosolic iron deficiency state develops. This in turn triggers the suppression of hepcidin synthesis in hepatocytes. Its impaired release into the bloodstream, causes the increased intestinal iron absorption of hemochromatosis. Excessively absorbed iron cannot be used by the erythron as a surplus for hemoglobin synthesis and is therefore trapped in ferritin complexes of RES macrophages. The ferritin is thereafter released into the bloodstream and taken up by hepatocytes for final disposal. In the lysosomal compartment ferritin is degraded to hemosiderin. Here, the release of excessive iron molecules may induce cellular injury via free radicals. The phenotypic expression of genetic hemochromatosis may depend on the activity of the erythron to use transferrin-bound-iron for heme synthesis. Therefore, a high erythron requirement for iron can utilize excess iron and may represent the rationale of phlebotomy therapy in this disease.

Мета. Покращити моделювання цирозу печінки (ЦП), ускладненого печінковою енцефалопатією (ПЕ), у щурів та порівняти результати діагностики цих патологій на основі вироблення харчового умовного рефлексу, гістологічного аналізу тканини печінки та зсувнохвильової еластографії (ЗХЕ) цього органу. Матеріали і методи. Оцінка розвитку ПЕ проведена на моделі вироблення харчового умовного рефлексу в Т–подібному лабіринті. Для підтвердження розвитку ураження печінки оцінено гістологічний стан органу та виміряно його жорсткість в кПа методом ЗХЕ. Результати. За умов введення чотирихлористого вуглецю (CCl4) у щурів погіршуються когнітивні показники, порушується вироблення умовного рефлексу, щурі частіше помиляються, вибираючи шлях до харчового підкріплення. На основі даної методики можна судити про розвиток ПЕ у щурів. Ураження печінки підтверджене даними гістологічного аналізу та збільшенням жорсткості печінки, зафіксованим при ЗХЕ, більше ніж у 4 рази. У тварин констатовано розвиток фіброзу та цирозу печінки. Висновки. Покращено моделювання та діагностику ПЕ та ЦП у щурів. Підтверджена висока діагностична цінність ЗХЕ печінки. Метод є чутливим, що дає можливість замінити ним біопсію печінки.