У статті здійснено комплексне науково-правове дослідження військового майна як самостійного об’єкта правового регулювання в умовах трансформації законодавства України та функціонування правового режиму воєнного стану. Актуальність теми зумовлена необхідністю забезпечення належного правового врегулювання відносин у сфері управління, використання, обліку, відчуження та охорони військового майна в умовах повно-масштабної збройної агресії проти України, що істотно вплинула на зміст і динаміку відповідних правовідносин. Проаналізовано нормативні засади визначення поняття «військове майно», зокрема положення Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», а також зміни, внесені Законом № 4196-IX від 09 січня 2025 року, якими трансформовано правову конструкцію закріплення державного майна за військовими частинами через запровадження інституту узуфрукта державного май на. Обґрунтовано, що зазначені законодавчі новації мають концептуальний характер і впливають на визначення правової природи військового майна та його місця в системі об’єктів цивільних прав. Здійснено аналіз доктринальних підходів до розуміння військового майна, зокрема «вузького» та «широкого» трактування цієї категорії, а також позицій щодо співвідношення понять «військове майно», «майно Збройних Сил України» та «вироби військового призначення». Виявлено наявність термінологічної невизначеності та певної колізійності в чинному законодавстві, що ускладнює правозастосовну практику та потребує подальшої гармонізації понятійного апарату. У статті сформульовано систему ключових ознак військового майна, до яких віднесено: виключну державну форму власності; спеціальну цільову спрямованість на забезпечення оборони і національної безпеки; закріплення за військовими частинами, установами та організаціями; обмежений цивільний обіг; підвищений рівень правової охорони; спеціалізований порядок обліку, інвентаризації, списання та відчуження. Обґрунтовано, що військове майно є комплексною правовою категорією, яка поєднує різнорідні об’єкти (рухомі, нерухомі, нематеріальні активи, корпоративні права) на основі суб’єктного та функціонального критеріїв. Запропоновано багатокритеріальну класифікацію військового майна за такими підставами: матеріальний склад; ступінь обмеженості в цивільному обороті; функціональне призначення; особливості правового режиму в умовах воєнного стану; ступінь бойової значущості. Додатково акцентовано на доцільності виокремлення нових категорій військового майна з урахуванням сучасних викликів, зокрема майна подвійного призначення, майна, отриманого в межах міжнародної військової допомоги, та трофейного майна. Узагальнено, що військове майно виступає самостійною спеціалізованою правовою категорією в системі державної власності, яка характеризується особливим правовим режимом та потребує чіткої нормативної деталізації. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення законодавства у сфері управління та охорони військового майна, а також у подальших наукових розробках проблем адміністративного, цивільного та військового права.