Актуальність дослідження зумовлена трансформацією сучасної шкільної освіти в умовах глобалізації, інтернаціоналізації та зростання ролі іншомовної комунікації в освітньому процесі. Сучасні школи поступово переосмислюють освітній потенціал фізичної інфраструктури не лише як технічної складової навчального процесу, а й як активного педагогічного інструменту, що впливає на комунікативну поведінку учнів, їхню мотивацію, креативність та міжкультурну взаємодію. У цьому контексті особлива увага приділяється арт-просторам як багатофункціональним освітнім середовищам, здатним стимулювати іншомовну комунікацію через візуальну культуру, колективну творчість, неформальну взаємодію та емоційно залучені освітні практики. Дослідження зосереджене на досвіді Китаю, Японії, Великої Британії та Франції, де арт-простори використовуються як інструменти заохочення іншомовної взаємодії учнів як під час навчальних занять, так і поза межами формального навчання. Окреслено концептуальні засади комунікативних освітніх середовищ, арт-орієнтованої педагогіки та просторових підходів в іншомовній освіті. Методологічну основу дослідження становлять порівняльно-педагогічний аналіз, синтез, систематизація та інтерпретація міжнародних освітніх практик. Дослідження ґрунтується на аналізі наукових публікацій, освітніх концепцій, стратегій шкільного дизайну та практичних кейсів упровадження комунікативних арт-просторів у закладах освіти зарубіжних країн. Результати дослідження демонструють, що зарубіжні освітні системи активно використовують шкільні арт-простори як інструменти інтенсифікації комунікативної діяльності учнів. У Китаї арт-інтегровані освітні середовища пов’язані з колективними творчими практиками та культурою візуальної комунікації. Японські школи акцентують увагу на гармонії, естетиці, колективній відповідальності та інтерактивних культурних просторах, що підтримують комунікативну поведінку учнів. У США для підтримки інклюзивної комунікації та проєктно-орієнтованого іншомовного навчання використовуються гнучкі творчі зони, відкриті бібліотеки, медіастудії та мультикультурні мистецькі середовища, тоді як французькі школи активно використовують культурно-естетичні середовища для розвитку дискусійної культури, креативності та мовленнєвої взаємодії. Проведений авторами аналіз підтверджує, що ефективність комунікативних арт-просторів залежить від інтеграції педагогічних цілей, шкільного дизайну, культурного контексту та освітніх стратегій. Міжнародний досвід демонструє перехід від традиційного класно-урочного навчання мов до цілісних освітніх екосистем, у яких комунікація стає природною складовою повсякденного шкільного життя учнів. Практичне значення дослідження полягає у можливості адаптації міжнародних підходів до модернізації шкільного освітнього середовища в інших національних системах освіти.