T. V. Prikhodko

T. V. Prikhodko

Auto-generated profile, based on publicly available information

T. V. Prikhodko

Українська військово-медична академія

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

8Years (2019-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications

9 September 2019 in Фармацевтичний часопис
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
OSO.P. Shmatenko
O.P. Shmatenko
MBM. V. Bilous
M. V. Bilous
TPT. V. Prikhodko
T. V. Prikhodko
OGO. V. Galan
O. V. Galan
VTV. V. Trokhymchuk
V. V. Trokhymchuk
NTN. O. Takhtaulova
N. O. Takhtaulova
Метою роботи є дослідження етапів становлення та розвитку системи військово-медичного постачання в контексті історії будівництва Збройних Сил України. Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети дослідження проведено огляд вітчизняних наукових джерел та чинної нормативно-правової бази. Під час виконання дослідження використано методи інформаційного пошуку, систематизації, контент-аналізу, порівняння та узагальнення. Результати та їх обговорення. При проведенні дослідження етапів становлення та розвитку системи військово-медичного постачання в контексті історії будівництва Збройних Сил України, встановлено, що на момент створення Збройних Сил України військово-медична служба та система медичного постачання будувалась з використанням підходів Радянської Армії. З’ясовано, що прийняття оборонної доктрини, зміна економічних засад в країні та обмеженість ресурсів обумовили перехід до медичного забезпечення та постачання медичною технікою та майном за територіальним принципом. Це, в свою чергу, потребувало скорочення чисельності як Збройних Сил України, так і медичної служби до оптимальної кількості. Визначено, що недостатність бюджетного фінансування на протязі всіх років існування Збройних Сил України не дозволила в повному обсязі побудувати ефективну модель медичного постачання та провести технічне переоснащення медичної служби. Проведений ретроспективний аналіз еволюції органів управління медичною службою Збройних Сил України показав, що в періоди 1991-1994 рр. та 2005-2007 рр. існувало дублювання управлінської функції з медичного забезпечення в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України. При цьому, в період з 1998-2005 рр. управління медичним забезпеченням здійснював єдиний орган управління, що сприяло більш ефективному вирішенню питань медичного забезпечення. Висновки. В статті проведено дослідження етапів становлення та розвитку системи військово-медичного постачання в контексті історії будівництва Збройних Сил України. Також визначено, що на сучасному етапі реалізується принцип єдиного органу управління медичною службою, що відповідає стандартам НАТО. Станом на сьогодні, розвиток системи медичного постачання Збройних Сил України орієнтований на інтеграцію у єдину ефективну систему логістичного забезпечення ЗС України, яка функціонує відповідно до норм та стандартів Альянсу. Таким чином, для вибору науково-обґрунтованої моделі військово-медичного постачання в сучасних реаліях необхідним є узагальнення історичного досвіду формування системи постачання медичним майном Збройних Сил України. Отже, предметом нашого подальшого дослідження є визначення еволюційних етапів розвитку управління потоковими процесами у системі медичного постачання Збройних Сил України.

31 December 2025 in Ukrainian Journal of Military Medicine
Verified
Journal Article
Closed access
PSP. S. Syrota
P. S. Syrota
VTV. V. Trokhymchuk
V. V. Trokhymchuk
OSO. P. Shmatenko
O. P. Shmatenko
ASA. M. Solomennyi
A. M. Solomennyi
TPT. V. Prykhodko
T. V. Prykhodko
ALA. V. Lutskaya
A. V. Lutskaya
Вступ. Реалізація цілі державної політики у сфері оборони України щодо подальшого формування дієвої системи медичного забезпечення Збройних Сил України й інших військових формувань та переоснащення її складових сучасним медичним майном і комплектно-табельним оснащенням, що визначена «Стратегією воєнної безпеки України» (2021 р.), неможлива без належного кадрового забезпечення системи військово-медичного постачання. Підготовка військово-фармацевтичних кадрів з 1995 року успішно забезпечується особовим складом кафедри військової фармації Української військово-медичної академії. Разом з цим, визначення перспектив розвитку кафедри як складової систем вищої фармацевтичної та військової освіти потребує аналізу здобутків та проблем у реалізації науково-освітньої діяльності кафедри. Мета. Дослідити історичні аспекти формування та розвитку кафедри військової фармації, її досягнення в навчально-виховній, методичній і науковій роботі та визначити перспективні напрями подальшої трансформації військово-фармацевтичної освіти на сучасному етапі. Матеріали та методи. Використано законодавчі та нормативно-правові акти з питань оборони держави, військової охорони здоров’я й освітньої діяльності, публікації з питань вищої фармацевтичної і військової освіти та медичного постачання Збройних Сил України. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення. Результати. Проаналізовано історичні передумови створення та діяльність кафедри військової фармації Української військово-медичної академії за період з 1995 по 2025 роки, досліджено основні чинники, що формували системи медичного постачання військ, вищої фармацевтичної, військової та військово-фармацевтичної освіти в Україні у зазначений період. Висновки. Ефективна освітньо-наукова діяльність колективу кафедри військової фармації Української військово-медичної академії протягом 30 років забезпечує підготовку військово-фармацевтичних спеціалістів в незалежній Україні на високому рівні. Перспективними напрямками у роботі кафедри військової фармації на сучасному етапі є подальше удосконалення професійної військової освіти фармацевтів тактичного і оперативного рівнів, а також активне запровадження елементів неформальної освіти для безперервного професійного розвитку військових фармацевтів (симуляційних тренінгів, фахових тематичних шкіл, майстер-класів).

30 September 2026 in Ukrainian Journal of Military Medicine
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ЖПЖ. М. Полова
Ж. М. Полова
ТНТ. С. Негода
Т. С. Негода
НКН. О. Козіко
Н. О. Козіко
МШМ. В. Шумейко
М. В. Шумейко
ТБТ. А. Буткевич
Т. А. Буткевич
ТПТ. В. Приходько
Т. В. Приходько
Метою дослідження є узагальнення останніх досліджень щодо вирішення ключової проблеми – усунення значних дефектів кісткової тканини після хірургічної санації інфекційного вогнища, а також розробки нових біоматеріалів (гідрогелів, каркасів), які забезпечуватимуть тривале та контрольоване вивільнення рекомбінантних кісткових морфогенетичних білків-2 (rhBMP-2) разом з антибіотиками для одночасного лікування інфекції та відновлення кістки. Матеріали і методи. Загально-наукові та системно-оглядові методи інформаційного пошуку, бібліосемантичний метод. Пошук літератури з поєднання rhBMP-2 з місцевими антибіотиками у вигляді «розумних» гелів було здійснено в наукових базах даних. Результати. Хронічний остеомієліт залишається однією з найскладніших проблем сучасної ортопедії через поєднання інфекційного процесу, порушення кровопостачання, некрозу кісткової тканини та формування значних кісткових дефектів. Стандартне лікування включає радикальне хірургічне очищення вогнища інфекції, видалення некротичних тканин і тривалу антибіотикотерапію. Однак традиційні методи мають низку обмежень, зокрема недостатнє проникнення антибіотиків у аваскулярні ділянки кістки, ризик розвитку резистентності мікроорганізмів та необхідність повторних оперативних втручань. Сучасні дослідження спрямовані на створення біорозкладних систем локальної доставки антибактеріальних препаратів і стимуляторів остеогенезу, здатних одночасно усувати інфекцію та сприяти регенерації кісткової тканини. Особливий інтерес викликають рекомбінантні людські кісткові морфогенетичні білки, насамперед rhBMP-2, які мають виражені остеоіндуктивні властивості та стимулюють формування нової кістки в ділянках дефектів. Перспективним напрямом є поєднання rhBMP-2 з мезенхімальними стовбуровими клітинами, дексаметазоном та сучасними наноструктурованими носіями. Доведено, що використання мезопористих наночастинок кремнезему, модифікованих хітозаном, забезпечує контрольоване вивільнення rhBMP-2 і дексаметазону безпосередньо у зоні патологічного процесу. Такі системи демонструють високу біосумісність, покращують транспортування активних речовин, сприяють остеогенезу та зменшують втрати препаратів під час доставки. Експериментальні та клінічні дослідження свідчать про ефективність rhBMP-2 у лікуванні дефектів кістки при хронічному остеомієліті, зокрема при використанні кальцій-фосфатних цементів, нано-гідроксиапатиту та інших біоматеріалів. Застосування rhBMP-2 асоціюється з прискоренням регенерації кісткової тканини, покращенням зрощення та відновленням функції ураженої кінцівки. Водночас необхідним залишається контроль локального вивільнення білка для запобігання небажаному ектопічному кісткоутворенню. Висновки. Інтеграція rhBMP-2 у сучасні біоматеріали та системи доставки може суттєво підвищити ефективність лікування хронічного остеомієліту та реконструкції кісткових дефектів у військовослужбовців. Таким чином, використання rhBMP-2 у складі інноваційних систем доставки лікарських засобів є перспективним напрямом лікування хронічного остеомієліту та відновлення кісткових дефектів, що потребує подальших клінічних досліджень для підтвердження ефективності та безпеки.