30 June 2026 in Наукові праці Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки
The modern nature of armed conflicts, the widespread use of engineering barriers and the growing role of small and manoeuvrable targets place increased demands on the effectiveness of directional engineering munitions. Of particular importance in this context are fragmentation munitions capable of forming a fragmentation field with a high concentration of striking elements in a given sector. The relevance of their research is due to the need to ensure guaranteed target destruction with limited mass and size characteristics of the munition and minimisation of experimental testing costs. In this regard, there is a need to develop universal mathematical models that allow assessing the effectiveness of fragmentation action, taking into account the spatial distribution of fragments and the probability of hitting the target. The article considers a mathematical model for assessing the effectiveness of the damaging effect of directed-action fragmentation ammunition based on an experimental and computational approach. A method is proposed for determining the density of lethal fragments, their velocity, ballistic characteristics, and the probability of hitting a target depending on the distance to the point of detonation. The model is based on the representation of the fragmentation field as a spherical sector and combines coordinate and numerical laws of damage. Criteria for damage effectiveness are given, which allow determining the radii of reliable, complete and effective damage. The obtained dependencies ensure a reduction in the volume of experimental tests while maintaining the required accuracy of the assessment. The proposed mathematical model allows reducing the volume of field tests while ensuring sufficient accuracy in assessing the effectiveness of fragmentation action, and can be used to compare the analysis of directional engineering ammunition and further adaptation to target destruction.
2 February 2021 in Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки
На прикладі сонячної енергетики розглянуто розвиток альтернативних джерел живлення, що є надзвичайно важливими для автономних військових систем розвідки та зв’язку. Сонячні панелі забезпечують компактні та безшумні джерела живлення зі значним віковим ресурсом, що вигідно відрізняє їх як від традиційних генераторів (які завжди шумлять), так і вітрових генераторів (які легко побачити). Показана висока позитивна динаміка розвитку сонячної енергетики та оцінені її перспективи. У теперішній час щорічний обсяг встановлених сонячних потужностей є найбільшим серед усіх інших технологій (такими як викопне паливо, ядерна енергетика, гідроелектростанції). До кінця 2020 р. загальна світова потужність сонячних електростанцій сягне 740 ГВт. У країнах Євросоюзу сонячні потужності вже забезпечують до 8% загальної генерації електрики. Висока адаптивність сонячної енергетики щодо розмірів відповідних електростанцій обумовлює привабливість сонячних технологій. Є можливість користуватися лише однією сонячною панеллю або ж забезпечити інсталяцію промислових потужностей у десятки й сотні МВт. Проведено порівняльну характеристику сонячних елементів, створених на основі різних матеріалів. Велика різноманітність похідних матеріалів для сонячної енергетики дозволяє вибрати оптимальний варіант, що адаптує сонячну електростанцію як для індивідуальних споживачів, так і для промислової генерації. Є можливість вибирати сонячні панелі кристалічні або плівкові, із системою орієнтації на сонце або без неї, із концентрацією світла або без неї. Окрім того, сучасний ринок пропонує плівкові технології, які можна монтувати безпосередньо на вікна приміщень (напівпрозорі сонячні панелі); сонячні батареї у вигляді черепиці для дахів та інші привабливі вироби. Подальший розвиток сонячної енергетики буде включати в себе підвищення ефективності та терміну експлуатації панелей, спрощенням процедури їх монтажу й адаптації до силової електромережі та подальшим зниженням собівартості сонячних потужностей. Все це робить сонячну енергетику дуже привабливою для військових автономних систем малої та середньої потужності.