Два молекулярних комплекси ціанурової кислоти (C₃H₃N₃O₃, CYA) з ортофосфатною кислотою (H₃PO₄), стабілізовані водневими зв’язками в мольних співвідношеннях 1 : 1 та 1 : 3, були досліджені із застосуванням поєднання розрахунків у межах теорії функціонала густини (DFT), молекулярного докінгу (ArgusLab) та інфрачервоної спектроскопії з перетворенням Фур’є (FTIR). Повну геометричну оптимізацію та розрахунок гармонічних коливальних частот виконано на рівні B3LYP/3-21G із використанням пакета Gaussian 16. Для обох комплексів підтверджена відповідність істинним мінімумам потенційної енергетичної поверхні. Комплекс 1 : 1 характеризується двома міжмолекулярними водневими зв’язками – N3–H···O(P) (H···O = 1.564 Å; N···O = 2.628 Å) та O(C=O)···H–O(P) (H···O = 1.528 Å), тоді як комплекс 1 : 3 виявляє симетричну C₃-подібну конфігурацію, в якій кожна з трьох пар карбонільних і N–H центрів триазинового кільця взаємодіє з однією молекулою H₃PO₄ через еквівалентні подвійні водневі зв’язки. Енергетичні розриви HOMO–LUMO, що становлять 5.672 еВ та 5.955 еВ для комплексів 1 : 1 і 1 : 3 відповідно, свідчать про помірну реакційну здатність та зростання кінетичної стабільності зі збільшенням ступеня фосфорилювання. Глобальні дескриптори реакційної здатності – потенціал іонізації, спорідненість до електрона, хімічна твердість, хімічний потенціал та індекс електрофільності – демонструють кількісні відмінності між двома супрамолекулярними ансамблями. Аналіз заселеностей за Маллікеном виявив значну поляризацію на атомах N, у центрах C=O та P=O. Розрахунки молекулярного докінгу в ArgusLab дали енергії зв’язування −11.3 ккал/моль (1 : 1) та −27.6 ккал/моль (1 : 3), що узгоджується з утворенням стабільних супрамолекулярних аддуктів. Обчислені коливальні частоти з високою точністю відтворюють експериментально спостережувані батохромні зсуви смуг ν(N–H), ν(C=O) та ν(P=O), підтверджуючи запропонований механізм взаємодії. Отримані результати поглиблюють кількісне розуміння супрамолекулярної хімії систем триазин-фосфат, що є важливим для створення антипіренів, кристалоінженерії та біомедичних матеріалів.