У статті презентовано результати емпіричного дослідження особливостей стресостійкості підлітків в умовах регулярних повітряних тривог як специфічного стресогенного чинника воєнного часу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психоемоційного навантаження на дітей підліткового віку в умовах хронічної небезпеки, невизначеності та загрози життю. Метою роботи є комплексний аналіз рівня стресостійкості підлітків, їхніх емоційних станів, тривожності та копінг-стратегій у контексті воєнних подій. У дослідженні взяли участь 48 підлітків віком 13–14 років. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс діагностичних методик, що дозволили дослідити особливості реагування на стрес, поведінкові стратегії, емоційні стани, рівень особистісної та ситуативної тривожності, а також специфіку копінг-поведінки. Відбір інструментарію здійснювався з урахуванням вікової адекватності методик, їхньої наукової обґрунтованості, показників валідності та надійності, а також адаптованості до українських соціокультурних умов. У процесі емпіричного дослідження було застосовано такі методики: Опитувальник самодіагностики поведінки в стресових ситуаціях (В. Бойко); Методика самооцінки емоційних станів (А. Уессман, Д. Рікс); Методика визначення рівня особистісної та ситуативної тривожності (Ч. Спілбергер, Ю. Ханін); Методика дослідження копінг-поведінки у стресових ситуаціях (С. Норман, Д. Ендлер, Д. Джеймс, М. Паркер; адаптація Т. Крюкової). Результати дослідження засвідчили, що, попри домінування відносно адаптивних поведінкових стратегій, значна частина підлітків характеризується підвищеним рівнем тривожності, емоційним напруженням та схильністю до використання неадаптивних копінг-стратегій, зокрема уникнення. Виявлено також наявність глибинних психоемоційних труднощів, що проявляються через проєктивні показники