Мета роботи: визначити показання до резекційних втручань у пацієнтів з ятрогенними біліарними та васкулобіліарними ушкодженнями печінки, оцінити хірургічні ризики й ефективність резекцій, а також проаналізувати частоту післяопераційних ускладнень і летальності. Матеріали і методи. З січня 2004 р. до грудня 2024 р. у відділенні трансплантації та хірургії печінки Державної установи «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова» Національної академії медичних наук України виконано 46 резекцій печінки з приводу біліарних та васкулобіліарних ушкоджень. У дослідження включено пацієнтів, яким з метою лікування виконували резекцію печінки. Перед операційним втручанням усім хворим проводили розширене клінічне обстеження, що включало оцінку загального стану, функціональних показників та виявлення супутньої патології із подальшою корекцією за потреби. У доопераційному періоді всім пацієнтам виконували мультиспіральну комп’ютерну томографію органів грудної клітки, черевної порожнини та малого таза з внутрішньовенним контрастуванням, а при наявності відповідних показань – магнітно-резонансну томографію органів черевної порожнини. Результати. За класифікацією Strasberg переважали ушкодження високих типів, зокрема E4, які становили понад половину випадків (54,4 %). Менш часто траплялися ушкодження типів E5 (23,9 %), E3 (13 %) та C (8,7 %). Судинний компонент ушкодження був наявним в 76 % пацієнтів: у 41 % фіксували ізольоване ураження правої печінкової артерії, тоді як у 20 % – поєднане ушкодження правої печінкової артерії та правої гілки ворітної вени. Серед виконаних хірургічних втручань домінували великі резекції печінки: правобічна розширена гемігепатектомія – у 41,3 % пацієнтів, правобічна гемігепатектомія – в 28,3 %, трисекціоектомія – у 15,2 %. Крім того, у 8,7 % хворих виникла необхідність у реконструкції ушкоджених судин. Післяопераційна летальність у досліджуваній когорті становила 15,2 %. Висновки. Резекційні операції залишаються єдиним обґрунтованим методом хірургічного лікування пацієнтів з ятрогенними васкулобіліарними ушкодженнями печінки, особливо у випадках розвитку ішемічного некрозу паренхіми чи виражених гнійно-септичних ускладнень. Оптимальний контроль сепсису та хронічного запального процесу в жовчовивідній системі є визначальним фактором у зменшенні ризику розвитку печінкової недостатності, неспроможності реконструктивних анастомозів і потенційно фатальних післяопераційних ускладнень. Отримано: 15.12.2025 | Переглянуто: 12.01.2026 | Прийнято: 18.02.2026