У статті здійснено комплексне дослідження правової природи договорів про надання хмарних послуг (cloud services) у контексті розвитку цифрової економіки та трансформації цивільно-правових зобов’язань. Обґрунтовано, що договори про надання хмарних послуг становлять особливу договірну конструкцію, яка фор- мується на перетині класичних цивільно-правових моделей договору про надання послуг, ліцензійного договору, договору зберігання, договору доступу до цифрового контенту та договору щодо обробки, розміщення і збереження даних у цифровому середовищі. Встановлено, що специфіка договорів про надання хмарних послуг зумовлена нематеріальним характером їх об’єкта, дистанційним способом укладення та виконання, використанням цифрової інфраструктури, автоматизо- ваним доступом користувача до обчислювальних ресурсів, програмного забезпечення, серверного простору, баз даних та інших технологічних можливостей, які надаються через мережу Інтернет. Доведено, що предметом такого договору є не передання речі у володіння чи власність, а забезпечення корис- тувачу хмарних послуг доступу до певного цифрового ресурсу або комплексу цифрових функцій, необхідних для збереження, обробки, передачі чи використання даних. Обґрунтовано, що договори про надання хмарних послуг не можуть бути повністю ототожнені з традиційними договорами про надання послуг, оскільки їх зміст охоплює не лише діяльність надавача, спрямовану на забез- печення доступу до хмарної інфраструктури, а й елементи технічного адміністрування, інформаційної безпеки, підтримання безперервності сервісу, резервного копіювання, обробки даних, а також можливості їх перенесення до іншого постачальника. Саме тому такі договори доцільно розглядати як змішані, комплексні та переважно електронні цивільно-правові договори, що мають ознаки цифрового зобов’язання. Проаналізовано основні моделі хмарних послуг, зокрема Software as a Service, Platform as a Service та Infrastructure as a Service, які впливають на зміст договірних прав та обов’язків сторін. З’ясовано, що у межах таких договорів правовий статус сторін визначається залежно від функціонального призначення сервісу, характеру доступу до цифрової інфраструктури, обсягу контролю користувача над даними, а також рівня відповідальності надавача за стабільність, доступність і безпеку хмарного середовища. Окрему увагу приділено істотним умовам договорів про надання хмарних послуг, до яких запропоновано відносити предмет договору, вид хмарної послуги, порядок доступу до сервісу, рівень доступності послуги, умови збереження та обробки даних, вимоги до інформаційної безпеки, порядок резервного копіювання, умови припи- нення доступу, перенесення або видалення даних, а також межі цивільно-правової відповідальності сторін. Наголошено, що особливого значення у таких договорах набувають положення про рівень сервісу, оскільки саме вони визначають очікувану якість, безперервність та надійність надання хмарної послуги. Досліджено питання цивільно-правової відповідальності сторін за договорами про надання хмарних послуг. Встановлено, що найбільш поширеними порушеннями у цій сфері є ненадання або неналежне надання доступу до сервісу, втрата чи пошкодження даних, порушення конфіденційності, недотримання умов інформацій- ної безпеки, необґрунтоване...