7 June 2026 in Gumilyov Journal of History
This article attempts a scientific conceptualization of the history of the hierotopy of the Bozoq medieval settlement – an archaeological site – analyzed in dynamics and through the unfolding of its temporality from the Early Middle Ages to the present day. The sacralization of the southwestern outskirts of Kazakhstan’s modern capital, Astana, is determined by the potential of its historical onomasticon formed in the distant past. Through an etymological analysis of the historical names of the Akmola and Buzuqty tracts, the study demonstrates their connection both to the steppe tradition of conceptualizing funerary structures as sacred loci and to the history and mythology of the early Turkic Oghuz. These elements established a specific code – a message from the creators of Bozoq’s hierotopy to subsequent generations. Drawing on archival materials from the Institute for the History of Material Culture of the Russian Academy of Sciences (IHMK RAS) and an article by the first researcher of Bozoq, L.F. Semenov, this work examines the history of the site's study, which began in the late 1920s. Thanks to the dedication and efforts of L.F. Semenov, the head of the Akmola Museum, the site gained recognition both within Kazakhstan and abroad. Consequently, the site he named the "Buzuk Settlement" was integrated into the sphere of national archaeology, which, seventy-one years later, allowed scholars to commence a profound and detailed study of the location. The site’s planigraphy, the limnonym Buzuqty, and the surrounding lake-steppe landscape ‒ supplemented by excavations and archaeological and cultural reconstructions – have enabled the scientific community to present various interpretations of the ancient code left by the settlement’s creators for future generations. The research efforts of scholars led by K.A. Akishev and M.K. Khabdulina successfully returned the site to the fold of hierotopy, which had been interrupted during the Late Middle Ages. The value and symbolic potential of the Bozok settlement for the country's history and culture led to its inclusion in the List of Sacred Objects of National Importance in 2017 and the opening of the Bozok State Historical and Cultural Museum-Reserve in 2018, aimed at creating a National Open-Air Archaeological Park. These developments defined not only the vector of its progress as a tourist destination within the context of the developing National Park but also established the grounds for expanding the boundaries and objectives of its hierotopy through musealization. This transformation marks the evolution from a cult center to a cultural manifesto of Steppe Eurasia ‒ a representation of its historical, cultural, and intangible heritage.
13 January 2025 in Archaeology, Ethnology and Anthropology of Eurasia
This article focuses on the structure, content, and symbolic form of gift exchange practices among the Karakalpaks in the 20th and early 21st centuries, drawing on methodologies used by Russian and Western ethnographers. Our approach is based on a comparative analysis of practices and ideology of donating textile products among the Turkic peoples of Central Asia. We used field, archival, and published materials on the ethnography of the Karakalpaks, Kazakhs, Kyrgyz, Altaians, etc. Characteristics of gift exchange traditions are outlined, functions and symbolism of textiles in rituals are described, and tendencies of their transformation in modern society are assessed. Findings suggest that among most Turkic peoples of Central Asia, gift exchange using textiles has traditionally accompanied many social practices. In Karakalpak family rituals, pieces of cloth were regarded as both material and spiritual values, and their exchange ensured the transfer of vital forces and strengthening the clan structure. As the analysis of modern Karakalpak gift exchange practices has shown, textiles are no longer regarded as products, but have retained their symbolic function at the level of social communication. Such an exchange has become a symbolic expression of mutual aid and solidarity at the family, clan, ethnic, and national levels.
30 June 2021 in Культура і мистецтво у сучасному світі
Мета дослідження — ввести в науковий обіг творчі досягнення М. В. Цівчинського в контексті становлення художньої школи українського авангарду Михайла Бойчука. Завданнями дослідження стали: визначення витоків становлення творчості художника-монументаліста, майстра декоративно-прикладного мистецтва М. В. Цівчинського, його внеску у становлення історії казахстанського професійного мистецтва гобелена. У його творчості відбивається проникливість і глибоке розуміння значення самобутності традиційної культури народу, монументалізм, притаманні школі М. Бойчука. Один із небагатьох бойчукістів, які залишилися в живих і яких доля розкидала по всьому світу, М. В. Цівчинський не тільки розвинув різнобічні навички, художні мову і традицію школи бойчукістів, а став однією з найяскравіших постатей у казахстанському декоративно-прикладному мистецтві. Життєвий шлях і творчість М. В. Цівчинського повною мірою відображають найважливіші і трагічні сторінки розвитку країни, якої вже немає на карті. В дослідженні використано біографічний, джерелознавчий та історичний методи. Методологічною новацією є використання біографічного методу поряд з історичним у рамках «нової компаративної історії» як ефективного інструменту при вивченні художньої спадщини Казахстану і України в радянську епоху. Наукова новизна дослідження визначається введенням нових відомостей про художника, творчість якого лише згадувалася в контексті діяльності школи бойчукістів, значну частину послідовників якої було знищено в роки червоного терору. Висновки. Творчість М. В. Цівчинського розглядається в контексті діяльності художньої школи М. Бойчука, де відбулося його становлення як майстра декоративно- прикладного мистецтва. У 1930-ті рр. в Казахстані М. В. Цівчинський продовжив традиції бойчукістів, став засновником першої килимової артілі, що стала по- справжньому знаковим явищем в історії формування професійного декоративно- прикладного мистецтва в республіці.
30 March 2024 in BULLETIN of L.N. Gumilyov Eurasian National University. HISTORICAL SCIENCES. PHILOSOPHY. RELIGION Series
Настоящая работа написана на основе анализа выступления Президента РК, инициировавшего в 2015 г. День Благодарности, официальной Концепции праздника, заложенных в ее основу ключевых идей, медиаконтента об этом празднике, материалах, дающих представление об истории формирования полиэтничного сообщества – народа Казахстана, устноисторических свидетельствах о депортации различных народов на территорию республики. Привлечение исторических документов и полевых материалов позволяет выявить культурные основания праздника, проистекающие из исторической и культурной травмы и коллективной памяти казахстанцев. Анализ источников позволяет раскрыть не только базовые основания праздничной даты, но и определить еще один важный аспект – влияние традиционных практик гостеприимства, институционально обеспечивших прием неиндигенного населения в Казахстане. Научная значимость работы определяется междисциплинарным историко-антропологическим подходом, позволяющим расширить границы понимания исторических и культурных оснований актуализации праздника. Методологической базой статьи стали теории гостеприимства, памяти, эмпатии и символической политики. Благодаря указанным теоретическим перспективам стало возможным выявить неявные основания рассматриваемого праздника. Анализ официальной концепции Дня Благодарности позволяет рассматривать его как праздник, объясняющий историю и этапы формирования полиэтничного сообщества республики и на основе которого, в том числе, конструируется социальная и политическая общность – народ Казахстана. Практическая значимость проведенного исследования состоит в научно обоснованном определении конструктивных оснований Дня Благодарности, проистекающих из общности исторической судьбы народа Казахстана, а также дополнении к официальной концепции праздника.
1 January 2024 in Archaeology, Ethnology and Anthropology of Eurasia (Russian-language)
MMMinistry Of Culture And Information Of The Republic Of Kazakhstan Bozok State Historical And Cultural Museum-Reserve
Ministry Of Culture And Information Of The Republic Of Kazakhstan Bozok State Historical And Cultural Museum-Reserve
Статья посвящена оценке структуры, содержания и символического оформления дарообменных практик у каракалпаков на протяжении ХХ — в начале XXI в. Целью работы является обоснование природы дарообмена с использованием текстиля в традиционном и современном обществе каракалпаков. Исследование опирается на методологию изучения ритуального дарообмена в мировой и российской этнологии. В основе исследовательского подхода авторов — сравнительный анализ практик и идеологии дарения изделий из текстиля у тюркских народов Центральной Азии. При подготовке статьи использовались полевые, архивные и известные по опубликованным источникам материалы по этнографии каракалпаков, казахов, кыргызов, алтайцев и т.д. Структура работы включает разделы, в которых приводятся характеристики традиций дарообмена, даются анализ функций и символики текстиля в ритуалах, а также оценка тенденций их трансформации в современном обществе. По результатам исследования сделан вывод о том, что у большинства тюркских народов Центральной Азии дарообмен с использованием текстиля традиционно сопровождал многие социальные практики. Обмен отрезами ткани в семейных обрядах каракалпаков был обменом материальными и нематериальными ценностями; он маркировал передачу жизненных сил, способствовал сплочению родового сообщества. Как показал анализ актуальных практик дарообмена у каракалпаков, текстиль в них утратил свойства товара, но сохранил знаковую функцию на уровне социальных коммуникаций. Он стал символическим выражением взаимопомощи и солидарности на семейно-клановом, родовом, этническом и национальном уровне.