12 February 2026 in Public administration aspects
За даними четвертої оцінки збитків і потреб (RDNA4), підготовленої Урядом України, Світовим банком, Європейським Союзом та ООН, станом на грудень 2024 року прямі сукупні збитки української економіки перевищили 176 млрд доларів США, а обсяг потреб у відновленні на наступне десятиліття оцінюється у 524 млрд доларів CША. Непрямі втрати вже сягнули понад 1,1 трлн доларів США, що свідчить про масштаб економічного спустошення. Україна потребує швидкої структурної перебудови економіки, залучення інвестицій, стимулювання інновацій та формування стійких регіональних економік. Метою статті є дослідження існуючої публічної політики щодо розвитку кластерів в Україні та порівняння з найкращими практиками окремих європейських країн.Кластери здатні виконувати роль каталізатора відбудови, підсилюючи розвиток малих і середніх підприємств у найбільш перспективних секторах. Відтак, важливим є ретельний аналіз існуючої публічної політики щодо розвитку кластерів в Україні та порівняння з найкращими практиками окремих європейських країн. конкурентоспроможність українських малих і середніх підприємств визначається не лише ринковими умовами, а передусім якістю публічних політик та стратегій, спрямованих на формування сучасних підходів до розвитку виробничих, інноваційних та експортних екосистем як на національному, так і на регіональному рівні. В роботі проведено аналіз політик країн ЄС щодо функціонування кластерів я складових економічних екосистем так і публічні політики підтримки кластеризації задля підвищення конкурентоспроможності. Також, проаналізовано поступ України на шляху розвитку кластерів та сформульовано висновки щодо підвищення результативності використання потенціалу кластерів задля забезпечення економічного та соціального повоєнного відновлення в Україні.
10 October 2026 in Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення
У статті комплексно досліджено роль стратегічних комунікацій (StratCom) яктрансформаційної управлінської інновації в системі суспільного врядування. Авторизосереджуються на здатності StratCom виступати «містком» між виробленням доказової політики(evidence-based policymaking), та завданнями демократичної стійкості в умовах тривалої глобальноїполікризи. На прикладі України, яка протистоїть екзистенційним викликам гібридної агресії,проаналізовано процес переходу від реактивного інформування до проактивного управліннясмислами.У дослідженні детально оцінено структурне впровадження інструментів StratCom устратегічне управління, бюджетування та оцінювання політики. Автори доводять, що комунікаціяперестає бути допоміжною функцією, перетворюючись на наскрізний елемент вироблення владнихрішень. Використовуючи емпіричні дані індикаторів GovTech Світового банку, аналізфункціонування екосистеми «Дія», платформи DREAM та системи ProZorro, у статті продемонстровано, як цифровізовані механізми зворотного зв’язку та системи соціальногомоніторингу в реальному часі перетворюють громадську думку на безпосереднє джерело данихдля оперативного коригування державної політики.Особливу увагу приділено етичним та інституційним викликам: ризикам «інституційноїзахопленості» (political capture), проблемі медіаплюралізму в умовах воєнного стану та потребі вуправлінні знаннями (Knowledge Management). Автори обґрунтовують необхідністьінституціоналізації StratCom через створення державних репозиторіїв успішних практик тавпровадження механізмів «інституційної наступності», що унеможливлюють ерозію експертизи приполітичних ротаціях. Підсумовано, що сучасна модель стратегічних комунікацій слугує інноваційнимметарівнем публічного управління, що забезпечує синергію між даними, ціннісними орієнтирамисуспільства та демократичною легітимністю. Стаття містить конкретні рекомендації для органівдержавної влади щодо розвитку систем превентивної комунікації (prebunking), підвищеннякогнітивної стійкості населення та переходу до повноцінного медіаплюралізму у повоєнний період.
21 October 2026 in Public administration aspects
Політика підтримки кластерного розвитку в Україні залишається фрагментарною, а її інструменти, інституційні механізми та підходи до оцінювання результатів недостатньо узгодженими між національним і регіональним рівнями. Водночас у міжнародній та українській практиці накопичено масив методичних документів, що пропонують різні підходи до проєктування й реалізації такої політики. Метою статті є обґрунтування теоретико-методологічних засад вироблення публічної політики кластерного розвитку в Україні на основі систематизації та порівняльного аналізу семи документів, підготовлених у 2012–2025 роках.Порівняльне дослідження проведено за концептуальним, інституційним, операційним, моніторинговим та адаптаційним критеріями. Встановлено, що відібрані документи різняться за призначенням, рівнем аналізу та предметним фокусом, але функціонально доповнюють один одного, розкриваючи кластерну політику як багаторівневу систему публічного втручання – від доказової діагностики й координації стейкголдерів до добору інструментів, управління реалізацією та оцінювання результатів.Простежено розширення методологічного фокусу від архітектури політик і програм – до професіоналізації кластерних організацій, інтеграції кластерного підходу в регіональну й промислову трансформацію та диференціації підтримки за рівнем зрілості кластерів. Виявлено, що найменш опрацьованим залишається перехід від дизайну політики до її інституціоналізованої реалізації, а також використання моніторингових даних для перегляду інструментів і пріоритетів. Зроблено висновок, що загальні методологічні принципи дослідженого корпусу придатні для застосування в Україні. Водночас моделі врядування, програмного управління, фінансування та розподілу відповідальності потребують адаптації з огляду на нерівну спроможність регіонів, умови війни, повоєнного відновлення та процеси європейської інтеграції.
17 August 2026 in Public administration aspects
В умовах повномасштабної війни та наближення повоєнного відновлення соціально відповідальний бізнес (СВБ) перетворюється з інструменту корпоративної репутації на ключовий ресурс стабілізації економіки, проте публічна політика України у цій сфері залишається фрагментарною та законодавчо неврегульованою. Відтак, метою статті є дослідження теоретичних засад та обґрунтування напрямів формування суспільної політики стимулювання СВБ в Україні в умовах війни та повоєнного відновлення на основі контент-аналізу нормативно-правових актів і порівняльного аналізу моделей державної політики країн ЄС. У результаті дослідження було з'ясовано сутнісні відмінності регулювання чотирьох форм СВБ: корпоративної соціальної відповідальності, соціального підприємництва, бенефіційних корпорацій та соціального інвестування. Оцінено вплив макроекономічних показників (падіння ВВП, безробіття, інфраструктурні руйнування) на стабілізаційну, безпекову та соціальну роль підприємництва. Виявлено ключові деструктивні чинники нормативно-правової бази: відсутність профільного закону, фрагментарність координації органів влади, обмеженість бюджетного фінансування та загрози «соціального відмивання» за умов невтручання держави. Охарактеризовано закономірності міжнародного досвіду (ліберальну, скандинавську, континентальну та азійську моделі); на прикладі Польщі, Британії і Канади встановлено ефективність трирівневої моделі політики СВБ, яка поєднує законодавче визнання форм СВБ, фінансові стимули та розвиток екосистем підтримки. Обґрунтовано перспективність континентально-скандинавського підходу в межах євроінтеграційного вектора України. Запропоновано трансформацію СВБ із локальних ініціатив у системний драйвер відбудови країни через фіскальні стимули, державно-приватне
3 June 2026 in BRAIN. BROAD RESEARCH IN ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND NEUROSCIENCE
This article explores the integration of intelligent transportation systems (ITS). Smart management of urban resources, including energy, water, and other critical systems, is a tool for enhancing economic efficiency in cities. The article also discusses how digital platforms for territorial governance and the automation of administrative processes create conditions for more transparent and efficient administration, while improving citizen engagement. Special attention is given to the issue of cybersecurity and the protection of digital systems, which ensure the stability and reliability of infrastructure. The article also explores the role of digital technologies and artificial intelligence (AI) in the planning, development, and modernisation of territories and infrastructure. It examines the possibilities of integrating digital governance into urban development, transport, energy, communications, and environmental monitoring. The potential of AI is analysed in terms of processing large volumes of data, forecasting socio-economic processes, optimising resource use, and enhancing the efficiency of decision-making. Particular attention is given to the concepts of “smart cities,” digital transformation of regions, and decentralised governance platforms. The article outlines the key advantages, risks, and ethical challenges associated with the implementation of AI in spatial planning and infrastructure renewal.