Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) продемонструвала високу варіабельність та тяжкість клінічного перебігу, а також розвиток ускладнень, як у ранній період після одужання, так і в довгостроковій перспективі. Чоловіки мають значно вищий ризик тяжкого перебігу та летальності порівняно з жінками, що асоціюється з низкою чинників, серед яких превалювання супутніх захворювань. Поширеною причиною ускладнень COVID-19 є ендотеліальна дисфункція, спричинена як прямим ураженням судинного ендотелію вірусом, так і наслідками «цитокінового шторму». Тому серед ускладнень коронавірусної інфекції в чоловіків виділяють розвиток еректильної дисфункції (ЕД), патоспермії та гіпофункції яєчок. Метою дослідження було оцінити зміни гормонального профілю, показників сперми та еректильної функції (ЕФ) у чоловіків після COVID-19. Матеріал і методи. Обстежено 153 чоловіки з підтвердженим COVID-19 у гострому періоді (n=28), через 6 місяців (n=23), 2 роки (n=49) та 3 роки (n=53) після одужання, а також 25 контрольних осіб. Визначали рівні загального тестостерону (ЗТ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) методом ELISA. Спермограма виконана за стандартами ВООЗ 2021. ЕФ оцінювали за шкалою міжнародного індексу еректильної функції-15 (МІЕФ-15) та доплерівським УЗД. Результати. У гострій фазі спостерігалося зниження концентрації тестостерону (10,9±0,2 нмоль/л проти 19,6±2,8 нмоль/л; p<0,05), підвищення рівнів ЛГ та ФСГ (p<0,01), зростання рівня ІЛ-10 (p<0,05). Через 6 місяців рівень тестостерону в крові залишався низьким, а рівень гонадотропінів — підвищеним. Протягом 2–3 років після одужання показники гормонів нормалізувалися. Аналіз еякуляту засвідчив зниження рухливості сперматозоїдів категорії «a» (23,17±2,76% проти 32,80±2,60% у контролі; p<0,05) та тимчасове підвищення лейкоцитів, із подальшим відновленням до 3-го року. Порушення ЕФ у чоловіків, котрі перехворіли COVID-19, засвідчили погіршення ЕФ, зниження статевого бажання, а також погіршення оргастичних відчуттів під час статевих контактів. Бали шкали МІЕФ-15 залишалися зниженими до 2 років із частковим відновленням через 3 роки. Висновки. COVID-19 у чоловіків спричиняє розвиток гіпогонадизму (зниження рівнів тестостерону на фоні підвищення ЛГ та ФСГ), порушення сперматогенезу (астенозооспермія, підвищення вмісту лейкоцитів в еякуляті) та ЕД в гострій фазі захворювання та протягом 6 міс. після одужання. У більшості обстежених пацієнтів ці зміни мали транзиторний характер, поступове відновлення вказаних змін відбувалося протягом 2–3 років. Застосування комбінованої терапії L-аргініном та інгібіторами PDE5 при наявності порушень ЕФ є ефективним методом терапії. Рекомендовано довготривале спостереження за чоловіками, котрі перенесли COVID-19.