В умовах збройної агресії, зростання техногенних навантажень та підвищення рівня небезпеки на об’єктах критичної інфраструктури, хімічної, нафтопереробної промисловості та в зонах бойових дій виникає нагальна потреба у мінімізації ризиків для особового складу підрозділів ДСНС. Використання наземних роботизованих комплексів пожежних дозволяє виконувати завдання з гасіння пожеж, розвідки, аварійно-рятувальних робіт та логістичних завдань в умовах підвищеного ризику без безпосередньої присутності людини. Метою дослідження є комплексний аналіз тактико-технічних характеристик сучасних наземних роботизованих комплексів пожежного призначення, їх класифікація, порівняльна оцінка ефективності та визначення напрямів інтеграції в систему реагування ДСНС України. У ході роботи проведено огляд наукових джерел, технічної документації та патентних матеріалів. Проведено порівняльний аналіз 10 моделей роботизованих комплексів провідних виробників Howe & Howe Technologies (США), LUF GmbH (Австрія), Magirus GmbH (Німеччина), ТОВ «Ровер Тек», Tactical Technology (Україна), Shark Robotics (Франція) за ключовими параметрами. Встановлено, що найбільш ефективними для виконання завдань в ДСНС є роботизовані комплекси з гусеничним рушієм, витратою вогнегасної речовини 40–80 л/с, дальністю подачі струменя 60–100 м та дальністю керування до 2000 м. Визначено, що основними обмеженнями широкого впровадження є висока вартість, недостатня адаптація до роботи в умовах радіоелектронного подавлення, а також відсутність відомостей про гарантовану дальність подачі вогнегасних речовин від наявної в Україні протипожежної техніки. Отримані результати дозволяють обґрунтувати вимоги до перспективних зразків роботизованої техніки для підрозділів ДСНС та визначити напрями подальших науково-дослідних робіт, зокрема щодо створення вітчизняних зразків з урахуванням специфіки умов застосування.