І. Пєтухова

І. Пєтухова

Auto-generated profile, based on publicly available information

І. Пєтухова

Державний податковий університет

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

6Years (2021-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
23 May 2023 in Вісник Національного університету оборони України
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ІПІ. Пєтухова
І. Пєтухова
МЗМ. Заушнікова
М. Заушнікова
ІКІ. Каськов
І. Каськов
У статті представлено фактори, що знижують і відновлюють рівень психологічного благополуччя особистості в умовах війни, здійснено аналіз дієвих засобів відновлення психологічного благополуччя.

26 August 2022 in Вісник Національного університету оборони України
Verified
Journal Article
Closed access
PDF file
ІПІ. Пєтухова
І. Пєтухова
МЗМ. Заушнікова
М. Заушнікова
ЛКЛ. Клевець
Л. Клевець
У статті представлено протокол самодопомоги особистості по зниженню рівня тривоги, проаналізовано методи роботи із тривогою клієнта в межах психотерапевтичної діяльності психолога, охарактеризовано модулі когнітивно-поведінкової психотерапії у роботі з клієнтами, що відчувають тривожні стани.

26 February 2025 in Вісник Національного університету оборони України
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
РКРуслан Калениченко
Руслан Калениченко
ІПІрина Пєтухова
Ірина Пєтухова
ЮСЮрій Сілаєв
Юрій Сілаєв
У статті досліджуються особливості комунікації із дітьми на теми, пов'язані з війною. Представлено із власного професійного досвіду особливості застосування деяких практик комунікації із дітьми на пов’язані з війною теми.

24 November 2021 in Problems of Modern Psychology
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ІПІ. О. Пєтухова
І. О. Пєтухова
У статті розкриваються сучасні теоретико-практичні питання впровадження методик нейропсихологічної діагностики і корекції дітей початкової школи. Кількість дітей, що має навчальні труднощі, невпинно зростає. В умовах нової української школи акцент подолання цих труднощів має здійснюватися із опорою на сильні сторони дитини. Серед підходів до діагностики і корекції навчальних труднощів виділяють педагогічний, психологічний, нейропсихологічний. Сутність нейропсихологічного полягає у розвитку несформованих або дефіцитарних зон відповідних відділів головного мозку із опорою на сформовані та/або збережені, що надалі забезпечить подолання дитиною відповідних навчальних труднощів. У роботі проаналізовано нейропсихологічні причини дисграфії; виділено типологію дисграфії (регуляторна, акустико-артикуляційна, зорово- просторова); представлено типи помилок, які зустрічаються на письмі відповідно до різновиду дисграфії. Встановлено, що такі помилки, як пропуски, дубляжі букв, складів, відносяться до регуляторної дисграфії, тому шляхи корекції варто вибудувати, спираючись на розвиток функцій програмування, регуляції і контролю. Заміна букв діагностує акуститко- артикуляційну дисграфію, її корекція має на меті розвиток слухового сприйняття. Труднощі із розташування тексту, початком/серединою рядка визначають зорово-просторову дисграфію, пов’язану з ускладненнями переробки кінестатичної та зорової інформації, тож розвиток зорового та просторового сприймання забезпечить подолання навчальних труднощів, пов’язаних із орієнтуванням дитини у зшиті. Важливе значення має фахова підготовка педагогів нової української школи в контексті здійснення аналізу помилок, яких припускаються учні під час письма. Уміння не просто фіксувати помилки, а аналізувати їх, дозволяє педагогу здійснити первинну діагностику навчальних труднощів і спрямувати дитину до фахівця, який надалі працюватиме над розвитком дефіцитарних зон та корекцію навчальних труднощів.

14 April 2022 in Вісник Національного університету оборони України
Verified
Journal Article
Closed access
PDF file
РКР. Калениченко
Р. Калениченко
ЛКЛ. Клевець
Л. Клевець
ІПІ. Пєтухова
І. Пєтухова
У статті представлено програму психокорекції психосоматичних проявів у здобувачів вищої освіти засобами музикотерапії. Вперше представлено перелік музичних інструментів і творів, які здійснюють ефективний вплив на роботу відповідних органів, представлено перелік розповсюджених захворювань психосоматичного характеру у здобувачів вищої освіти в період пандемії, визначено перелік соціальних факторів, які сприяють виникненню психосоматичних захворювань у молоді.

17 March 2026 in Journal of Modern Psychology
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ІПІ. О. Пєтухова
І. О. Пєтухова
ЛХЛ. С. Хомутовська
Л. С. Хомутовська
АСА. П. Степаненко
А. П. Степаненко
У статті представлено результати емпіричного дослідження синдрому професійного вигорання у медичних працівників як складного психоемоційного феномену, що формується в умовах тривалого професійного стресу, високого рівня емоційної відповідальності та постійного психоемоційного навантаження. Актуальність проблеми зумовлена зростанням інтенсивності професійної діяльності у сфері охорони здоров’я України, обмеженістю організаційних і психологічних ресурсів підтримки медичного персоналу, а також підвищеними вимогами до професійної ефективності та психологічної стійкості фахівців. Метою статті є обґрунтування психологічної саморегуляції як ефективного засобу профілактики проявів синдрому професійного вигорання у медичних працівників. У дослідженні взяли участь 30 медичних працівників, серед яких 15 лікарів і 15 медичних сестер віком від 23 до 56 років. Для діагностики рівня та структури професійного вигорання використано методику визначення рівня емоційного вигорання В. Бойка, опитувальник професійного вигорання К. Маслач і С. Джексон в адаптації Н. Водоп’янової, а також експрес-методику В. Каппоні та Т. Новак. Обробка емпіричних даних здійснювалася з використанням методів описової статистики. Результати дослідження засвідчили, що у значної частини медичних працівників синдром професійного вигорання перебуває на стадії формування з домінуванням симптомів емоційного виснаження та деперсоналізації. Водночас показники редукції професійних досягнень у більшості респондентів залишаються на низькому або середньому рівні, що свідчить про збережений потенціал професійної мотивації та особистісної залученості у професійну діяльність. Обґрунтовано, що розвиток навичок психологічної саморегуляції сприяє зниженню психоемоційної напруги, підвищенню професійної стійкості та може розглядатися як ефективний профілактичний засіб запобігання професійному вигоранню медичних працівників.