The designs of all nuclear reactors currently operated in Ukraine have their roots in the 1970s and 1980s and are based on the regulatory framework of that time. This means that the design of thousands of reactor components and the use of materials were based on the state standards (GOST) of the former Soviet Union, which no longer exists for over 30 years. In order to apply the European/national standards (EN) for production and maintenance of equipment and pipes important to safety of Ukrainian nuclear power plants, it became clear that the approach to determining materials to replace the existing ones indicated in the Soviet GOST, OST, etc., requires careful and in-depth analysis. This paper proposes a practical procedure for comparing the requirements for steels according to GOST and European/national standards (EN) and provides an example of the analysis of comparing the requirements for steel grade 20X13 in the mentioned documents. Suggestions are made for defining the concepts of “steel analogue” and “steel equivalent”. The identified approaches will allow their application to determine European equivalent/analogue for steels according to GOST and European/national standards (EN). Проєкти всіх ядерних реакторів, що експлуатуються в Україні, засновані на нормативно-правовій базі 70-80-х років минулого сторіччя, отже проєктування тисячі компонентів реакторної установки і використання матеріалів базувалось на державних стандартах радянського союзу, який розпався понад 30 років тому. З практики застосування під час виготовлення та ремонту обладнання і трубопроводів систем, важливих для безпеки, АЕС України європейських/національних стандартів стало зрозумілим, що підхід до визначення матеріалів, які замінять існуючі за радянськими стандартами, потребує ретельного та глибокого опрацювання. У цій статті запропоновано до практичного застосування процедуру зіставлення вимог до сталей, виготовлених відповідно до радянських стандартів та європейських/національних стандартів, і наведено приклад аналізу зіставлення вимог до сталі 20Х13 за цими документами. Містяться пропозиції щодо визначення понять «сталь аналог», «сталь еквівалент». Встановлені підходи дозволять їх застосовувати для визначення еквівалентів/аналогів до сталей, виготовлених відповідно до радянських стандартів та європейських/національних стандартів.
Вимоги до зварювальних матеріалів, що використовувались під час виготовлення та експлуатації ядерних реакторів, засновані на стандартах 70–80-х років минулого сторіччя, які на сьогодні скасовані. Технічні умови та/або технічна документація на виготовлення зварювальних матеріалів розроблювалась профільними науковими установами під відповідними марками. Ці марки матеріалів згодом входили до переліку марок зварювальних матеріалів за відповідним ГОСТ на електроди, дріт тощо. Введені в дію нові національні стандарти пропонують інший підхід, який впроваджує класифікацію зварювальних матеріалів залежно від їх властивостей та хімічного складу, а виробники користуються цими класифікаційними ознаками для позначення властивостей своїх марок зварювальних матеріалів. Перехід від стандартизованих за ГОСТ марок зварювальних матеріалів до зварювальних матеріалів, що виготовляються за новими національними стандартами, потребує ретельного опрацювання. У цій статті проаналізовано сучасні вимоги щодо класифікації наплавленого металу за механічними властивостями та хімічним складом, що встановлені чинними національними стандартами; запропоновано процедуру порівняльного аналізу класифікаційної належності наплавленого металу, що дозволяє визначити замінники радянських зварювальних матеріалів; запропоновано до практичного застосування процедуру переходу від стандартизованих за ГОСТ марок зварювальних матеріалів до марок зварювальних матеріалів за новими національними стандартами (ДСТУ EN ISO, ДСТУ EN, ДСТУ ISO).