Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що стратегічні пріоритети розвитку ринку м’яса є важливою передумовою в механізмі забезпечення продовольчої безпеки. Проведене дослідження дозволило сформувати алгоритм формування стратегічних напрямів просування ринку м’яса з урахуванням особливостей розвитку регіональних ринків, рівня їх самозабезпеченості в умовах стрімкого зростання попиту на м’ясо, реалізацію якого доцільно забезпечити шляхом стимулювання економічного потенціалу галузі тваринництва, сприяти прискоренню темпів підвищення якості м’ясної продукції, рівня державної підтримки, ефективної державної підтримки. ціноутворення, рівня доходів, стимулювання сімейного фермерства, кооперації, вертикальної та горизонтальної інтеграції тощо. Дослідження базується на статистичних та аналітичних матеріалах вітчизняної та зарубіжної періодики. При написанні роботи реалізовано методи аналізу та синтезу, порівняння, групування та систематизації, елементи інституційного підходу. Результати дослідження дозволили сформувати схему-модель розвитку ринку м’яса, що дає можливість виділити характерні риси ринку м’яса та м’ясопродуктів у співвідношенні з іншими типами ринків продовольчого сегменту, що відносяться до аграрного ринку. Слід наголосити на постійному попиті, обмежених термінах зберігання продукції, невідповідності попиту та пропозиції тощо. Слід також зазначити, що ринок м’яса та м’ясопродуктів поряд з іншими ринками продовольчого сегменту знаходиться на одному з важливих рівнів, які формують захист населення від можливого недоспоживання основних видів агропродовольчої продукції. Слід також враховувати, що левову частку м’яса споживачі купують у виробника. Отже, ринок м’яса та м’ясопродуктів, з одного боку, є інституціоналізованим середовищем, що забезпечує взаємодію сільсь-кого господарства та переробної промисловості, а також між споживачами та вироб-никами харчових продуктів, з іншого боку, це неорганізоване (стихійне) середовище. Аргументовано також необхідність удосконалення організаційно-економічного меха-нізму його ефективного розвитку, який передбачає реалізацію соціальної, економічної, стимулюючої, контролюючої, регулюючої функцій ринку м’яса на основі адаптації до нових умов, зумовлених карантинними обмеженнями. Реалізація запропонованого механізму відповідно до сформованих стратегічних напрямків розвитку ринку м’яса дає змогу отримати соціально-економічний ефект і є визначальним фактором моделі розвитку ринку м’яса. Перспективи подальших досліджень можуть стосуватися розкриття напрямів розробки методологічного підходу для формування довгострокових прогнозів розвитку ринку м’яса.