Розглянуто співвідношення між надійністю окремої мобільної платформи та надійністю виконання місії роєм гетерогенних платформ у стохастичному середовищі з активними загрозами. Поведінку платформи описано поглинальним марковським ланцюгом із шістьма станами — чотирма транзієнтними (рух до цілі, перебування в зоні, виконання місії, повернення) та двома поглинальними (місію виконано, платформу уражено). Матрицю переходів оцінено емпірично за вісімдесятьма прогонами імітаційної моделі рою з двадцяти платформ і семи місійних цілей. Установлено, що домінуючим каналом втрат є безпосередній перехід зі стану руху до стану ураження з імовірністю 0,397, а другим за вагою — перехід зі стану виконання місії до ураження з імовірністю 0,562. Обчислення через фундаментальну матрицю дає ймовірність успішного завершення місії окремою платформою 0,201 проти ймовірності ураження 0,799. Водночас зважена ймовірність виконання множини місійних цілей роєм становить 0,947, тобто перевищує індивідуальну надійність приблизно в 4,7 раза; механізмом підсилення є епохальне перепризначення цілей, за якого кожна ціль отримує кілька незалежних спроб від різних платформ, а вивільнений після втрати апарата ресурс перерозподіляється. Окремо досліджено чутливість результату параметричної оптимізації нечіткого регулятора до вибору агрегованої метрики. Показано, що за високої базової якості керування зважена ймовірність перебуває в зоні насичення й реагує на оптимізацію приростом лише 0,2 %, тоді як строга кон'юнктивна метрика — ймовірність одночасного виконання всіх цілей у прогоні — зростає на 24 %. Причиною розбіжності є те, що усереднення компенсує обмін між складними та легкими цілями: найскладнішу ціль оптимізація підняла з 0,50 до 0,64, знизивши дві раніше стовідсоткові до 0,96. Запропоновано для сценаріїв із високою базовою якістю керування застосовувати кон'юнктивну метрику як функцію пристосованості генетичного алгоритму.