А. О. Gaidai

А. О. Gaidai

Auto-generated profile, based on publicly available information

А. О. Gaidai

Ukrainian Institute for Plant Variety Examination, Ukraine, 03041, Kyiv, Henerala Rodymtseva str., 15

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

5Years (2022-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
16 December 2022 in Аграрні інновації
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
Maksym KulykMaksym Kulyk
Maksym Kulyk
ЛБЛ.г. Білявська
Л.г. Білявська
NSN.A. Syplyva
N.A. Syplyva
ПУП.м. Улізько
П.м. Улізько
АГА.о. Гайдай
А.о. Гайдай
Метою проведення досліджень є вивчення зареєстрованих гібридів кукурудзи за господарсько-ціннимиознаками та врожайністю зерна.Методи. Дослідження проводили впродовж2018–2020 рр. на чорноземних типових мало гумуснихґрунтах у виробничих умовах Черкаської області. Длядосліджень використовували зареєстровані гібриди кукурудзи: ДК 315, ДКС 5007, ДКС 3939, ДКС 5141, КВС 381.Дослід закладався у двофакторному експерименті з урахуванням вимог методики дослідної справи в агрономії.Результати. У результаті досліджень мінливості тривалості вегетаційного періоду гібридів кукурудзи встановлено незначне їх варіювання в умовах 2018 і 2020 років та середнє в умовах 2019 року.В умовах 2018 року усі гібриди кукурудзи, що були поставлені на вивчення, були ранньостиглими, окрімКВС 381 та ДКС 3939 (середньоранні). Вони мали вегетаційний період, що варіював у межах – від 100 до115 діб, у 2019 – від 97 до110 діб, а у 2020 році – від90 до105 діб. За формування біометричних показниківрослин, як то: висота рослин, їх облиствленість, параметри початку й інші, встановлено їхню мінливість якв межах років, так і залежно від сортового різноманіття.За умов 2018 року висота рослин гібридів кукурудзиваріювала у межах від 250,3 до 300,0 см, у 2019 – від246,8 до 297,4 см, а у 2020 році – від 235,8 до 295,3 см.Ця тенденція для гібридів кукурудзи відмічена за усіроки проведення експерименту. За висотою рослинбільшість гібридів кукурудзи відносимо до середньорослих (до 300 см). За визначення середньої кількості листків на рослинах кукурудзи виявлено незначне їхнє варіювання як по гібридам, так і в розрізі років дослідження.Це свідчить, що даний показник слабомінливий від умоввирощування та генетично закріплений на рівні гібридної форми культури. За роки досліджень встановлено,що показник кількості листків на рослині гібридів кукурудзи в умовах досліджень змінювався від 11,8 до 13,3 шт.За результатами обліків величини початку, визначено,що середня довжина початку гібридів кукурудзи варіювала від 19,5 до 26,0 см і змінювалася за роками та варіантами досліду. Встановлено, що середня вага початкугібридів кукурудзи змінювалася від 159,3 до 391,3 г, як зароками так і за досліджуваними гібридами. За досліджуваний період показник урожайності зерна гібридів кукурудзи виявився досить мінливим – від 7,1 до 13,6 т/га.Встановлено, що в умовах першого року дослідженняврожайність зерна гібридів кукурудзи варіювала – від10,0 до 13,6 т/га. На основі кореляційно-регресійногоаналізу встановлення встановлено суттєвий прямолінійний зв’язок між біометричними показниками рослинта врожайністю гібридів кукурудзи, на основі коефіцієнтів кореляції. Висновки. Отже, визначено, що досліджувані гібриди кукурудзи відносяться до ранньостиглих,окрім КВС 381 (середньоранній) й формують врожайність за проміжок часу від 90 до 115 діб. У середньомуза три роки досліджень за довжиною та вагою початкувиокремлено гібриди кукурудзи ДКС 5007, ДКС 3939 таДКС 5141. У середньому, з-поміж досліджуваного сортименту найбільшу врожайність зерна формували гібридиДКС 5007 (11,5 т/га) та ДКС 5141 (11,1 т/га), інші – суттєво менше. На формування врожайності зерна (закоефіцієнтами кореляції) усіх гібридів кукурудзи суттєвий вплив має висота рослин, довжина і вага початку(коефіцієнт – на рівні або більше 0,7). На формуванняпродуктивності гібриду ДКС 3939 вагомий вплив маєкількість листків на...

29 December 2023 in Scientific Progress & Innovations
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
НСН. О. Сиплива
Н. О. Сиплива
МКМ. І. Кулик
М. І. Кулик
ІРІ. І. Рожко
І. І. Рожко
АГА. О. Гайдай
А. О. Гайдай
На сьогодні, забезпечення населення України якісними продуктами харчування є важливим питанням, що потребує вирішення. Будь-яка агротехнологія вирощування овочевої культури використовує в своїй основі певний сорт або гібрид. Цей сортимент в овочівництві дуже різноманітний, Тому, що б вірно підібрати сорт до вирощування й задовільнити вимоги виробництва ми провели аналітичні дослідження. Що здійснено на основі огляду літературних джерел. Нами була здійснена спроба проаналізувати наявний сортимент овочевих культур, що внесені до Державного реєстру сортів рослин придатних до поширення в Україні (надалі – Реєстру сортів рослин). В статті здійснено порівняльний аналіз напрацювань української та іноземної селекційно-насінницької роботи овочевих культур. Що дозволить зорієнтуватися виробникам та обрати до вирощування нові, високопродуктивні й адаптовані сорти та гібриди овочевих культур. Метою проведення огляду було визначення кількісного складу сортів й гібридів овочевих культур, придатних за комплексом показників для поширення на території України та їх врожайності. За проведення огляду було використано наступні методи: діалектичного пізнання процесів і явищ, монографічний; емпіричний; порівняльного аналізу та абстрактно-логічний. В результаті аналізу кількісного складу оновленого сортименту овочевих культур визначено, що за останні п’ять років у Реєстрі сортів асортимент овочевих культур оновився 1103 сортами. Найвищий показник оновлення сортів належить овочевим культурам з родин: Solanaceaе, Cucurbitaceae, Brassicaceae, середній показних яких становить від 26 до 53 культиварів у рік. З родини Solanaceaе переважаючі види – помідор їстівний (середня урожайність 148,5 т/га) та картопля. Нині у Реєстрі сортів овочевих культур родини Brassicaceae у середньому за 5 років становить 10,3 шт. Найбільше сортів цієї родини представлені видами капусти: цвітна та білоголова (середня урожайність 71,0 т/га). Відмічена тенденція збільшення сортів овочевих культур з родини Cucurbitacea – від 0,6 у 2019 році до 23,7 шт. у 2023 році. Найбільше з цієї родини зареєстровано сортів огірка посівного з середньою врожайністю від 127,3 до 245,0 т/га. За оновлення сортового різноманіття в Реєстрі простежується динаміка збільшення сортів овочевих культур іноземної селекції, що за кількістю у 4,7–6,2 рази переважають сорти української селекції. Таким чином, усі сорти овочевих культур внесені в Реєстр сортів рослин адаптовані до умов вирощування та здатні формувати високий рівень врожайності у певних ґрунтово-кліматичних умовах, в спорудах закритого грунту й придатні до споживання у свіжому або переробленому виді.

27 January 2025 in Аграрні інновації
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
НСН.о. Сиплива
Н.о. Сиплива
МКМ.і. Кулик
М.і. Кулик
ІРІ.і. Рожко
І.і. Рожко
АГА.о. Гайдай
А.о. Гайдай
Вирощування бобових овочевих культур для отримання доступного білка на сьогодні є актуальним для більшості країн світу. Що обумовлено розширенням різноманіття харчування населення й перспективі сприятиме подоланню голоду відповідно цілей сталого розвитку. Мета теоретичного дослідження – здійснити аналіз сортів овочевих культур з родини бобових за кількісним та якісним складом, які за комплексом господарсько-корисних ознак є придатними для поширення на території України та споживання. У своїй роботі ми використовували наступні методи: діалектичного пізнання процесів і явищ, монографічний; емпіричний; порівняльного аналізу та абстрактно-логічний підхід. Результати. Основні овочеві культури з родини бобові (Fabaceae) – це арахіс, квасоля овочева, вігна, горох овочевий та боби. Ці культури слугують цінним доповненням для забезпечення населення рослинним білком. Поставлена перед нами задача полягала в виокремленні найбільш продуктивних сортів бобових овочевих культур, які б задовольняли потреби сільськогосподарського виробництва з урахуванням їх господарсько-корисних ознак. Для виконання цього завдання ми провели аналітичне (теоретичне) дослідження на основі змістовного огляду літератури. У результаті аналізу кількісного складу бобових овочевих культур визначено, що станом на 2024 рік у Реєстрі сортів налічується 128 сортів. За останні п’ять років, впродовж 2020-2024 років Реєстр сортів оновився 41 сортом овочевих бобових культур. Сорти представлені такими видами, як арахіс підземний – два сорти, квасоля звичайна (овочева) – 20, горох посівний (овочевий) – 16, боби кормові – один, а також наявно по одному сорту вігни променистої (квасоля золотиста, маш) і вігни спаржевої. Середня урожайність сортів квасолі звичайної (овочевої) складає від 12,0 до 45,0 т/га зелених бобів, арахісу підземного – 5,0 до 5,5 т/га, вігни – 1,5 до 10,5 т/га зелених бобів, гороху овочевого – 3,0 до 7,1 т/га зерна. Середній вміст білка коливається у сортів бобових зернових культур від 1,0% до 33,0% відповідно до культури. Визначено, що серед установ України дослідженнями насінництва та селекції сортів бобових культур працюють такі установи: Національний університет біоресурсів і природокористування, Інститут овочівництва і баштанництва, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВІ-Агро», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ ЛЕГІОН-АГРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «Свитязь», та ін. Висновки. Враховуючи господарсько-корисні ознаки, кількісний та якісний склад представників овочевих культур з родини бобові та потенціал їх продуктивності у Реєстрі сортів рослин придатних для вирощування в Україні виокремлено найбільш врожайні. В перспективі це дозволить товаровиробникам підібрати відповідні сорти для вирощування та виробляти достатню кількість овочевої продукції для забезпечення рослинним білком як населення України, так і відкриває можливість експорту за кордон.

1 September 2025 in Faktori eksperimental'noi evolucii organizmiv
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
SSS. O. Syrchin
S. O. Syrchin
YSYa. І. Savchuk
Ya. І. Savchuk
ОYО. М. Yurieva
О. М. Yurieva
АPА. К. Pavlychenko
А. К. Pavlychenko
АGА. О. Gaidai
А. О. Gaidai
NSN. О. Syplyva
N. О. Syplyva
Aim. The phylogeny of microscopic fungi of the genus Penicillium of the section Sclerotiorum is still poorly understood. Therefore, the aim of the study was to build a consensus model of the secondary structure of the ITS2 rDNA region based on a representative species of P. bilaiae and closely related fungal species and to determine the possibility of its use as an additional phylogenetic marker. Methods. The methods used in the study were comparative analysis of primary DNA sequences, construction of their secondary structure based on the least free energy (MFE RNAfold) and analysis of conserved structures and mutation points. Results. The ITS2 region of the Sclerotiorum серії Adamentziorum section consists of 150–170 bp. The secondary structure according to MFE RNAfold forms three classical hairpins. The sequence of the second loop from the 5'-end of the structure was recognized as crucial for the identification of the studied species. Conclusions. The secondary structure of the ITS2 region of rDNA can be used as an additional marker for the molecular identification of P. bilaiae and closely related representatives of the section Sclerotiorum.

30 June 2026 in Faktori eksperimental'noi evolucii organizmiv
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
SSS. О. Syrchin
S. О. Syrchin
YSYa. І. Savchyk
Ya. І. Savchyk
ОYО. М. Yurieva
О. М. Yurieva
АGА. О. Gaidai
А. О. Gaidai
NSN. О. Syplyva
N. О. Syplyva
Aim. Identifying the causative agents of fungemia belonging to the microscopic fungi of the genus Talaromyces C. R. Benj. remains a difficult task today. Therefore, the aim of this study was to investigate the variability of the secondary structure of the ITS2 region of ribosomal DNA of potential non-marneffei causative agents of talaromycosis based on the analysis of consensus models and to determine the possibility of its use as an additional phylogenetic marker. Methods. The study used methods of comparative analysis of primary DNA sequences, construction of their secondary structure based on minimum free energy (MFE RNAfold), and analysis of conservative structures and mutation points (ITS2 Database). Results. It was determined that the ITS2 region of the studied species consists of 153–158 bp. It was established that secondary structure models constructed using the MFE method form three classic ITS2 hairpins. Mutations in the sequence of the second loop from the 5' end of the structure are considered decisive for the identification of the studied species Talaromyces. Conclusions. The secondary structure of the ITS2 region of rDNA can be used as an additional marker in the molecular identification of known non-marneffei pathogens of talaromycosis.