Оцінити взаємозв’язок між дефектами зубних рядів, оклюзійними порушеннями та зниженням слуху в пацієнтів. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз клінічних даних 109 пацієнтів віком від 18 до 82 років. Усі пацієнти були обстежені за єдиним клінічним протоколом з оцінкою стану зубних рядів, оклюзійних співвідношень, функціонального стану скронево-нижньощелепного суглоба та слуху. Залежно від наявності дефектів зубних рядів пацієнтів розподілено на три групи: без дефектів (n = 78), з малими дефектами (1–4 зуби, n = 24) та з великими дефектами (≥ 5 зубів, n = 7). Для оцінки слуху застосовували тональну порогову аудіометрію. Статистичну обробку проводили з використанням критерію χ² Пірсона. Результати. Встановлено, що зниження слуху спостерігалося у 39 (35,8%) пацієнтів. У групі без дефектів зубних рядів порушення слуху виявлено у 11 (14,1%) осіб, з малими дефектами ‒ у 21 (87,5%), а з великими ‒ у 7 (100%) пацієнтів. Виявлено статистично значущий зв’язок між величиною дефектів зубних рядів та частотою порушень слуху (χ² = 56,5; p < 0,001). Зниження висоти прикусу відзначалося у 8 (33,3%) пацієнтів із малими дефектами. Патологічне стирання зубів було виявлено у 5 пацієнтів, з яких 4 (57,1%) належали до групи з великими дефектами. У 8 (20,5%) пацієнтів зі зниженням слуху оклюзійних порушень не виявлено. Висновки. Встановлено достовірний взаємозв’язок між дефектами зубних рядів та порушенням слуху. Зі збільшенням обсягу дефектів зубних рядів зростає частота слухових розладів. Оклюзійні порушення, включно зі зниженням висоти прикусу та патологічним стиранням зубів, можуть виступати факторами, що опосередковано впливають на слуховий аналізатор. Отримані результати обґрунтовують необхідність комплексного підходу до діагностики таких пацієнтів.