Автором обґрунтовано актуальність проблеми підготовки викладачів закладів вищої освіти до застосування інноваційних технологій навчання, що зумовлено сучасними викликами, які постають перед вищою освітою, котрі наочно відображають стратегії підвищення якості освітнього процесу в закладах вищої освіті, найбільш перспективними з яких є інноваційні. Інноваційну технологію навчання розглянуто як системний феномен, який внаслідок упорядкованого їх здійснення педагогом за оптимальності ресурсів і зусиль усіх учасників педагогічного процесу, гарантовано забезпечує ефективну реалізацію прогнозованого результату, спрямованого на особистісний і професійний розвиток і саморозвиток здобувача освіти на основі сучасних методологічних підходів до організації процесу навчання з урахуванням теоретичних та емпіричних інновацій, що в змозі забезпечити високі результати професійного навчання. Доведено, що ефективність застосування інноваційних технологій навчання значною мірою залежить від рівня відповідної готовності викладачів, що вимагає організації їхньої цілеспрямованої і систематичної підготовки в означеному напрямі. Готовність викладача до застосування інноваційних технологій навчання визначено як динамічне інтегроване особистісне утворення, що включає професійні мотиви, цілі, спеціальні (інноваційні) знання й уміння, професійно-особистісні якості викладача, що забезпечують ефективне впровадження вказаних технологій у процес навчання здобувачів вищої освіти. У статті акцентовано увагу на необхідності переосмислення філософських засад підготовки викладачів до використання інноваційних технологій навчання, відповідно до вимог часу, а також урахування в процесі зазначеної підготовки положень таких концептуальних підходів, як-от: компетентісного, системного, особистісно-діяльнісного, інноваційного, акмеологічного, андрагогічного. У статті обґрунтовано суть і значення цих підходів для розв’язання порушеної проблеми. Ключові слова: інноваційна технологія навчання; професійна підготовка; готовність; викладач; заклад вищої освіти.