Стаття присвячена аналізу трансформаційних процесів у лексиці сучасної української літературної мови в умовах інтенсивних суспільно-політичних, соціокультурних та комунікативних змін. Основну увагу зосередже- но на тому, що лексична система є однією з найдинамічніших складових мови, оскільки вона найоперативніше реагує на суспільні зрушення, відображаючи нові реалії та комунікативні потреби мовців. Підкреслено, що онов- лення словникового складу української мови зумовлюється низкою чинників, серед яких важливе місце посідають суспільно-політичні події, розвиток інформаційних технологій, активізація медійного простору та розширення міжкультурної взаємодії. У роботі проаналізовано ключові напрями змін у лексиці, зокрема процеси неологізації, запозичення, активі- зацію словотвору та семантичну деривацію. Окрему увагу приділено функціонуванню нових лексичних одиниць, що виникли під впливом актуальних суспільних процесів і репрезентують нові соціальні, політичні та культур- ні явища. Наголошено на ролі неологізмів, які активно використовуються в медійному та інтернет-дискурсі (зокрема, дрон, донат, релокація, контрнаступ, волонтерство), а також на тому, що засоби масової інформації та соціальні мережі сприяють їх швидкому поширенню та закріпленню в активному словниковому складі мови. Розглянуто також явище семантичного переосмислення, унаслідок якого окремі слова набувають нових зна- чень або додаткових експресивних відтінків. Як приклад подано трансформацію значення слова «бавовна», що в сучасному медійному дискурсі функціонує як евфемізм на позначення вибуху. Зазначені мовні процеси засвідчують гнучкість і адаптивність мовної системи, її здатність швидко реагувати на нові виклики та комунікативні потреби суспільства. Встановлено, що зміни в лексиці сучасної української літературної мови зумовлені як внутрішньомовними, так і позамовними чинниками та є закономірним етапом її розвитку. Лексичні інновації не лише відображають сучасні суспільні реалії, а й формують нову мовну картину світу українського соціуму.