При тяжкому і критичному перебігу COVID-19 для усунення ефектів «цитокінового шторму» призначають глюкокортикостероїди або тоцілізумаб. Мета. Порівняти ефективність тоцилізумабу та підвищених доз глюкокортикоїдів у хворих на коронавірусну хворобу COVID-19 з тяжким перебігом та дихальною недостатністю в умовах відділення інтенсивної терапії. Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз 20 випадків захворювання на COVID-19 із тяжким і критичним перебігом. Середній вік пацієнтів 70,6±3,7 року. І група включала 10 осіб, які отримували тоцилізумаб з курсовою дозою 800 мг; ІІ група - 10 осіб, які отримували глюкокортикоїди у курсовій дозі 580-1530 мг за 5 днів. В динаміці визначали показники загального аналізу крові, коагулограму, СРБ, прокальцитонін. Статистична обробка результатів проводилася непараметричними методами з використанням U-критерію Манна-Уітні, Хі-квадрат тесту і критерію знаків G. Результати. В І групі до лікування кількість лейкоцитів в межах 8,9-15,5 ×109/л, лімфоцити в межах 0,69-2,1×109/л, еозинопенія 0-1%, нейтрофільно-лімфоцитарний індекс – 4,9-10,9; ШОЕ – 24-53 мм/год, СРБ –36-108 мг/л, прокальцитонін – 0,1-2,5 нг/мл. Після застосування тоцилізумабу виявлено факт гіперлейкоцитозу (26,4 ×109 /л - 39,4 × 109 /л) у 6 хворих (60,0 %). Прокальцитонін також підвищувався до меж 0,6 - 7,9 нг/мл. У ІІ групі лабораторні показники до лікування мали аналогічні значення. Після застосування ГКС спостерігався помірний лейкоцитоз (9,2 ×109 /л – 25,5 ×109 /л) та підвищення прокальцитоніну 0,13 - 4,7 нг/мл. У І групі летальних випадків було 7 (70,0 %), а у ІІ групі - 5 (50,0%), p>0,05. Висновки. Застосування 800 мг тоцилізумабу супроводилося гіперлейкоцитозом у частини хворих, та ознаками генералізованої септичної інфекції на відміну від застосування високих ГКС.