У статті проведено порівняльний аналіз сучасного національного законодавства з нормативно-правовими актами України періоду її становлення і розвитку щодо визначення повноважень суб’єктів забезпечення національної безпеки України. З’ясовано, що в чинних нормативно-правових актах на відміну від прийнятих у 1992–2017 рр. суб’єкти забезпечення національної безпеки України не визначені. Замість них визначено сектор безпеки і оборони України та його складові елементи, а також сфери, у яких вони забезпечують формування і реалізацію державної політики та їхні повноваження. При цьому в приписах чинних нормативно-правових актів спостерігається певна суперечність щодо визначення органів державної влади та органів місцевого самоврядування як елементів сектору безпеки і оборони України, а також віднесення одних і тих самих державних інституцій до різних її складників. Це свідчить про непослідовність законодавця у визначенні структурних елементів сектору безпеки і оборони, виникає сумнів у логічності та обґрунтованості формування їх переліку. Дискусійним убачається і визначення в чинному Законі «Про національну безпеку України» повноважень як суб’єкта сектору безпеки і оборони Міністерства внутрішніх справ України. Зокрема, це стосується певного підпорядкування МВС Державної прикордонної служби України і Національної гвардії України та покладання на цей правоохоронний орган функцій забезпечення формування державної політики у сферах, віднесених до компетенції діяльності зазначених державних інституцій. На думку авторів, концентрація (зосередження) в одній державній інституції, у даному разі МВС, значної частки силового блоку держави та розширення її повноважень за певних умов може створити загрозу конституційному ладу. На підставі цього дійшли висновку, що з метою удосконалення чинного законодавства доцільно ДПСУ і Національну гвардію України визначити в Законі України «Про національну безпеку» самостійними суб’єктами державної політики із забезпечення національної безпеки поряд із таким її суб’єктом, як СБ України. Водночас Національну гвардію України підпорядкувати Верховній Раді України і Президенту України, як це було зроблено відповідно до Закону України від 1991 р., для чого внести необхідні зміни, які б могли забезпечити чітке визначення всіх суб’єктів забезпечення національної безпеки України, їхніх повноважень та класифікації.
1 January 2024 in Актуальні проблеми філософії та соціології