Ретроспективний аналіз пожеж та ідентифікацію згарищ у природному ядрі Біосферного заповідника "Асканія-Нова" (Херсонська обл., Україна) здійснено за архівними знімками з супутників Landsat-1, 3, 5, 7 (1974–2015 рр.) та плеяди супутників Sentinel-2 (2015 – листопад 2024 рр.); усього опрацьовано 322 зображення. Отримані матеріали узгоджені з даними багаторічних натурних обстежень степу. Розроблено узагальнену інтерактивну карту пожеж з детальною поквартальною диференціацією згарищ. За указаний 50-річний період моніторингу зареєстровано 47 пожеж з площею понад 1 га; сумарно вигоріло 26884,1 га степу, за середньої частоти пожеж на рік 0,9. Найбільша кількість пожеж припадає на літній та осінній сезони – 76,1 та 17,4% відповідно. Домінуючим чинником у виникненні пожеж є антропогенний – 55,3% (у тому числі зумисні підпали). Природні загорання від блискавки налічують 25,5% загальної вибірки; причини 19,1% пожеж незʹясовані. Максимальна кратність вигорання степу (кількість накладених у часі та просторі згарищ) складає 8, за мінімальної площі даного полігону – 2,7 га (0,02% загальної). Негорілими залишаються 1381,1 га степу (12,6%); більшу частину території (сумарно – 8534,3 га або 77,5%) займають простори, що вигорали від 1 до 4 разів. У розподілі пожеж за трьома ізольованими масивами природного ядра найбільша частка (63,8%) припадає на "Південний". Зважаючи на високу кількість пожеж та обширні розміри згарищ, пірогенний фактор забезпечує масштабний вплив на поточний стан та сукцесійні зміни екосистем асканійського степу.