9 July 2018 in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
З’ясовуються обставини самоорганізації залізничників і трансформація характеру діяльності Всеросійського залізничного союзу. Ориґінальність дослідження забезпечується використанням матеріалів вітчизняних та зарубіжних архівів. Організація мала професійно-політичний характер, оскільки у своїй програмі поєднувала вимоги економічного і правового становища залізничників із домаганнями політичних свобод та скликання Установчих зборів. У роки російської революції 1905–1907 рр. союз відіграв помітну роль, особливо у період загального політичного страйку, ставши однією з ключових сил, котра змусила імператора підписати маніфест від 17 жовтня 1905 р. Після невдачі грудневого збройного повстання влада почала закривати осередки союзу та переслідувати його діячів. У 1906–1908 рр. організація діяла конспіративно, зазнаючи постійних переслідувань та дедалі більше підпадаючи під вплив революційних партій. Загалом у 1905–1908 рр. об’єднані у союз широкі маси залізничників втягувалися в боротьбу за політичні та професійні права. Найбільшими залізничними вузлами в українських ґуберніях Російської імперії, де діяли осередки Всеросійського залізничного союзу, були Київ, Харків, Катеринослав.
18 February 2026 in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
Мета статті полягає у комплексному аналізі причин, перебігу й наслідків єврейських погромів у містечках Київської, Подільської та Волинської губерній у 1881—1917 рр., висвітленні реакції українського суспільства та влади на ці події. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, комплексності та наукової неупередженості. Автори застосували історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, статистичний і джерелознавчо-критичний методи, що дозволило простежити динаміку, масштаби й причини єврейських погромів у містечках Правобережної України. У роботі поєднано мікро- та макроісторичний рівні аналізу, використано міждисциплінарний підхід із залученням соціологічних, політичних та етнопсихологічних аспектів. Наукова новизна дослідження полягає у спробі відтворити повну картину антиєврейських виступів у контексті соціально-політичних процесів на українських землях кінця ХІХ — початку ХХ ст., виявити роль імперської та місцевої влади в провокуванні погромів та їх припиненні, показати взаємовідносини між єврейським населенням та українським селянством у кризовий період. Висновки. Кінець ХІХ — початок ХХ ст. став періодом загострення міжетнічних відносин на українських землях у складі Російської імперії. Єврейське населення, що відігравало важливу роль у господарському житті містечок Правобережжя, стало жертвою системної дискримінації, соціально-економічних суперечностей і цілеспрямованої антисемітської політики влади. Причини єврейських погромів мали комплексний характер, що визначався поєднанням економічної конкуренції, релігійних упереджень, політичної нестабільності та свідомих провокацій. Пасивність місцевої адміністрації або й підтримка з її боку часто гарантували нападникам безкарність. Найбільших масштабів насильство досягло під час революційних подій 1905 р., коли анархія та соціальна розгубленість посилили антиєврейські настрої.
1 March 2017 in Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta
28 November 2025 in Litopys Volyni
Під час революції 1905–1907 рр. відбувалося пробудження громадянської активності багатьох категорій населення, але особливо діяльною була молодь, що прагнула реформувати бюрократично-самодержавний устрій. Студентський рух того часу був важливим елементом соціально-політичних трансформацій. Саме тому важливим аспектом є вивчення правового статусу студентських об’єднань.Метою дослідження є з’ясування ролі студентства у суспільно-політичних процесах 1905–1914 рр., а також аналіз впливу нормативно-правових актів на формування та функціонування організацій студентства на початку XX ст.У ході дослідження ми дійшли висновку, що під час революції 1905–1907 рр. в Російській імперії активізуються студентські громадські організації опозиційного, лоялістського та національного спрямування. Під тиском суспільства влада вдалася до вдосконалення та перегляду правового регулювання діяльності студентських об’єднань. Велике значення при цьому мав царський указ від 27 серпня 1905 р. про автономію університетів. Він сприяв тимчасовій лібералізації умов створення об’єднань студентів, що дало змогу пожвавити їхню діяльність.Після завершення революції правилами 11 червня 1907 р. були введені обмеження щодо автономії університетів та діяльності студентських об’єднань. Різні перепони поширенню опозиційних і національних студентських організацій чинили жандармські органи, представники місцевої влади та адміністрація навчальних закладів.Натомість монархічні об’єднання молоді отримували всіляку підтримку на етапі офіційної реєстрації та в ході своєї подальшої діяльності. У цьому проявилася політика подвійних стандартів у ставленні царської влади до громадських об’єднань студентів.
26 May 2026 in Economics. Management. Innovations
The article analyzes the current state of interaction between public authorities and the public in the context of decentralization and the development of deliberative democracy. Based on a study of global and domestic trends, it is established that the decentralization reform in Ukraine has created prerequisites for intensifying participatory management, transforming citizens into active subjects of public policy co-creation. The principles of interaction between authorities and the public — such as openness, partnership, subsidiarity, and legal certainty — are defined and specified as essential for building a results-oriented management model. Guided by international experience and OECD methodology, the classification of deliberative processes is systematized into four types of purpose, aimed at increasing the effectiveness of citizen engagement in decision-making and the legitimacy of representative institutions. In particular, it is proposed to wider integrate mechanisms such as citizens' assemblies, citizens' juries, and advisory councils to constructively resolve complex issues through the exchange of arguments and the search for compromises. The implementation of digital tools (e-democracy) is suggested as an effective direction that helps not only to bridge the gap between forum participants and the general public but also to increase the level of transparency and inclusiveness of communications. The importance and functional features of new elements of Ukrainian civil society, specifically volunteer organizations during the full-scale invasion, are examined. The structural elements of the civil society system are identified, the role of formal and informal deliberative mechanisms as primary tools for collective decision-making is defined, and the necessity of using innovative forms of partnership is justified, considering the importance of shifting from a traditional model of subordination to shared responsibility for territorial development.