Наталія Піроженко

Наталія Піроженко

Auto-generated profile, based on publicly available information

Наталія Піроженко

держ.упр., доцент, доцент кафедри публічного управління та регіоналістики Навчально-наукового інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», Україна

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

4Years (2023-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
26 December 2024 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
НПНаталія Піроженко
Наталія Піроженко
Mykola KoroshсhenkoMykola Koroshсhenko
Mykola Koroshсhenko
Метою дослідження є дослідження характеристики ролі та місця стратегічних провайдерів в політиці розвитку системи охорони здоров’я. Доведено, що реформа системи охорони здоров’я є ключовою для реалізації ефективних євроінтеграційних зрушень в Україні. Доведено, що загроза українській державності, змушує суттєво корегувати пріоритети внутрішнього соціально-економічного розвитку і зовнішньої політики в цілому, зосереджувати головну увагу та ресурси на опорі російській агресії, що не може не позначатися на динаміці й ефективності просування на європейському напрямі. Визначено основні проблеми та стратегічні орієнтири реформування системи охорони здоров’я. Встановлено, що ключовим чинником успіху вказаних стратегічних змін є здатності стратегічних провайдерів аналізувати потреби та виклики сучасної системи охорони здоров’я.

4 February 2025 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
НПНаталія Піроженко
Наталія Піроженко
У статті досліджено сутність й основні аспекти розвитку курортно-рекреаційної сфери як фактору маркетингової та інноваційної стратегії розвитку регіону (на прикладі Одеської області). Встановлено, що в умовах правового режиму воєнного стану, коли не тільки Україна, а й інші країни стикаються з економічними та політичними викликами, розвиток курортно-рекреаційної сфери може стати важливим інструментом для підтримки внутрішньої економіки та залучення міжнародної уваги та підтримки щодо відновлення стабільності в країні. Визначено роль органів публічного управління у цьому контексті, що полягає у створенні сприятливих умов для розвитку курортно-рекреаційної сфери, залученні інвестицій та підтримці різноманітних ініціатив. На прикладі Одеської області проаналізовано розвиток курортно-рекреаційної сфери в Україні. При проведенні аналізу стану туристичної галузі Одеської області автор звертає особливу увагу на наявні туристичні ресурси і стан туристичної інфраструктури. Констатується, що Одеська область має об’єктивні передумови для розвитку курортно-рекреаційної сфери – природно-кліматичний та історико-культурний потенціал, здатний привабити значну кількість туристів. Встановлено, що стратегічним напрямом регіональної стратегії розвитку туризму мають стати інноваційні та маркетингові інструменти, що дозволили б оптимально поєднати інтереси держави та регіонів у галузі туризму, раціональне використання місцевих ресурсів та особливостей природно-виробничого потенціалу, вирівнювання в соціально-економічному розвитку. Наразі необхідно враховувати розробки нових підходів до адміністративно-територіального поділу для більш ефективного управління територіями. Стратегічними завданнями післявоєнного відновлення мають стати заходи створення механізмів тісної взаємодії центральних та місцевих органів влади, передачі додаткових повноважень регіонам у здійсненні реформ, а також розробці кризових стратегій для підтримки туристичного бізнесу в умовах нестабільності, складності та неоднозначності середовища. Ці заходи є критично важливими для формування стійкої та конкурентоспроможної туристичної галузі, здатної адаптуватися до викликів та ефективно використовувати наявні ресурси. Вони також сприятимуть створенню нових робочих місць та підвищенню рівня життя населення в регіоні. Запропоновані заходи щодо реалізації стратегії розвитку курортно-рекреаційної сфери на регіональному рівні в Україні на основі використання передового закордонного досвіду організації системи стратегічного управління в туристичній галузі та вибору оптимальної стратегії розвитку в умовах правового режиму воєнного стану та змінного галузевого середовища.

24 October 2025 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
НПНаталія Піроженко
Наталія Піроженко
ОІОлена Іваній
Олена Іваній
У статті обґрунтовуються ключові проблеми та шляхи модернізації системи державного управління освітою в Україні в контексті глобальних викликів, стратегічних змін та процесів децентралізації. Автори виявляють системні дисфункції, що виникають унаслідок відсутності чіткої, довгострокової національної освітньої стратегії, яка б узгоджувала міжнародні стандарти (Болонський процес, Європейський простір вищої освіти, Цілі сталого розвитку ООН), національні пріоритети та соціально-економічні реалії. Встановлено, що освітня політика часто формується епізодично, під впливом політичної кон’юнктури, що призводить до фрагментації реформ, їхньої непослідовності та хронічного «імплементаційного розриву». Особливу увагу приділено внутрішній асиметрії управлінських повноважень: незважаючи на декларовану децентралізацію, органи місцевого самоврядування отримали збільшені фінансові зобов’язання, але не в повній мірі – стратегічні повноваження, методичну підтримку й інструменти планування, тоді як центральні органи зберігають надмірний контроль над нормативно-методичними аспектами, обмежуючи автономію закладів освіти та інноваційну активність. Виявлено глибоку інституційну бюрократизацію державного управління освітою в Україні, яка зосереджена на формальній звітності й контролі, а не на стратегічному плануванні, оцінюванні результатів та управлінні на основі даних (evidence-based management). Система збору та аналізу освітньої інформації залишається фрагментованою, що унеможливлює формування єдиної аналітичної бази для прийняття обґрунтованих рішень. Також акцентовано увагу на проблемах правової бази (надмірна нормативна насиченість, внутрішні суперечності), кадрової кризи серед освітніх менеджерів, фінансової нерівності між регіонами, а також непідготовленості системи до цифрової трансформації та міжнародної інтеграції. Автори статті пропонують комплексну, системну модернізацію системи державного управління освітою в Україні, засновану на принципах субсидіарності, мережевої взаємодії, відкритості, автономії, результативності. Серед ключових напрямів – створення єдиної національної освітньої інформаційної системи, кодифікація законодавства, розробка національної цифрової освітньої стратегії, формування професійної кар’єрної траєкторії для освітніх менеджерів, інституціоналізація механізмів громадянської участі та впровадження «вагомих коефіцієнтів» у фінансуванні.

25 October 2023 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
НПНаталія Піроженко
Наталія Піроженко


24 October 2025 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
КМКатерина Мануілова
Катерина Мануілова
НПНаталія Піроженко
Наталія Піроженко
ОНОлександр Нелюб
Олександр Нелюб
Стаття присвячена дослідженню застосування штучного інтелекту (ШІ) у стратегічному прогнозуванні потреб кадрів публічної служби в умовах цифрової трансформації публічного управління. Актуальність дослідження зумовлена комплексом трансформаційних викликів, що постали перед системою публічного управління України. До них належать завдання повоєнного відновлення, модернізація кадрового потенціалу державної служби, розвиток цифрових компетентностей управлінського персоналу, а також формування нових професійних напрямів, пов’язаних з аналізом даних, забезпеченням кібербезпеки, управлінням ризиками та реагуванням на кризові ситуації. Паралельно у світі зростає глобальна конкуренція за висококваліфіковані кадри та мобільність фахівців, що ускладнює забезпечення державної служби ресурсами належної якості. Наголошено, що традиційні методи кадрового планування, які базуються на екстраполяції минулих тенденцій, виявляють обмежену ефективність у швидкоплинних і непередбачуваних сучасних умовах, натомість технології ШІ дозволяють використовувати великі та різнорідні дані для проведення комплексних прогнозних розрахунків, сценарного моделювання й оцінки кадрових потреб з високою точністю. Проаналізовано міжнародний досвід США, Франції та Південної Кореї, який свідчить про ефективність автоматизованих HR-рішень у моделюванні сценаріїв кадрової політики, оптимізації процесів рекрутингу та розвитку талантів. Особлива увага приділена формуванню сучасних компетентнісних профілів державних службовців, здатних працювати з даними й застосовувати алгоритмічні інструменти в професійній діяльності. Наголошено на етичності застосування ШІ, прозорості алгоритмів, захисті персональних даних і збереженні провідної ролі людського судження у кадрових рішеннях. За результатами дослідження запропоновано використання ШІ як інструмента модернізації кадрової політики та підвищення конкурентності публічної служби в Україні. Перспективи подальших досліджень включають розробку методик оцінювання компетентностей майбутніх державних службовців та аналіз впливу автоматизованих систем на мотивацію й залученість персоналу.