In press Granulomas are focal infiltrates consisting mainly of macrophages or macrophage-derived cells (epithelioid, giant cells), chiefly in the case of impossibility or slow degradation of specific antigens. The variability of manifestations complicates the clinical and pathological diagnosis of granulomatous skin diseases due to individual patient reactivity and the specifics of often unidentified triggering factors. The mini-review analyses possible approaches to differentiating the most likely localised granulomatous lesions (granuloma annulare, sarcoidosis, tuberculides, leprosy, and lupus miliaris disseminates faciei) by providing recommendations on possible key clinical and histopathological characteristics. The review is illustrated by a case of a localized granulomatous lesion with features that are atypical but possible for some of the diseases discussed, with the most likely diagnosis of granuloma annulare (clinical course, localization, vertical infiltrates, destruction of elastic fibers, accumulation of mucin, solitary eosinophils). Pathologists need to consider different diagnostic approaches for different types of histological diagnoses, which may require opposite therapies. Therefore, the possibility of infection or foreign material in all types of granulomatous inflammation should be considered and PAS staining and polarized light microscopy should be recommended as basic steps in the examination. Special techniques such as Ziehl-Nielsen or Grocott methenamine silver should be also applied to identify the pathogen if necessary. It is essential to have enough tissue for histological examination, including immunohistochemical staining and polymerase chain reaction. Pathologists should not hesitate to ask for a larger tissue sample early in the disease if necessary. Keywords: tuberculoid granuloma, palisade granuloma, ring-shaped granuloma, granulomatosis of the skin, histochemistry, biopsy. In press Гранульоми – вогнищеві інфільтрати, що складаються переважно з макрофагів або клітин що походять від макрофагів, переважно у випадку неможливості або повільного поглинання певних антигенів. Клінічна і патоморфологічна діагностика гранулематозних хвороб шкіри ускладнена варіабельністю проявів через індивідуальні особливості реактивності пацієнтів і особливості дії невстановлених факторів-тригерів. В міні-огляді було проведено аналіз можливих підходів до диференціювання найбільш ймовірних локалізованих гранулематозних уражень (кольцеподібна гранульома, саркоїдоз, шкірні туберкуліди, лепра), надано рекомендації щодо можливих ключових гістопатологічних характеристик. Огляд проілюстровано випадком локалізованого гранулематозного ураження з ознаками, що є нетиповими, але можливими для частини розглянутих захворювань, з встановленим діагнозом кольцеподібної гранульоми. Патологоанатому важливо враховувати, що різні гістологічні діагнози вимагають різних діагностичних підходів і, можливо, діаметрально протилежної терапії. Можливість інфекційного генезу або індукції стороннім матеріалом слід розглядати при всіх типах гранулематозного запалення. Тому завжди рекомендується фарбування PАS та мікроскопія в поляризованому світлі для можливого виявлення стороннього матеріалу як прості базові етапи обстеження, а також подальше спеціальне фарбування, наприклад, за Цілем-Нільсеном, для виявлення збудника, якщо це необхідно. Іншою основною діагностичною вимогою є наявність достатньої кількості тканини для гістологічного дослідження, включаючи імуногістохімічне забарвлення для характеристики клітин, а також полімеразної ланцюгової реакції. Патологоанатом не повинен боятися наполягати на новому, більшому зразку тканини на ранній стадії хвороби. Ключові слова: туберкулоїдна гранульома, палісадна гранульома, кільцеподібна гранульома, гранульоматоз шкіри, гістохімія, біопсія.