Провідною тенденцією розвитку сучасної науки є її звернення до питань реабілітації військовослужбовців. Ця націленість відображає найважливіше завдання, поставлене самим життям, – повномасштабною війною України з російською федерацією. Складність і різноманіття форм реабілітації і її видів визначає широту підходів до терапії посттравматичного стресового розладу. Робота військового належить до професійних сфер, які максимально насичені стресогенними факторами, дія яких характеризується постійним збільшенням функціонального навантаження на особистість, що потребує актуального теоретичного і практичного наукового підкріплення. Мета – теоретичний аналіз світового досвіду щодо практики реабілітації ветеранів війни. Методологія дослідження. Для аналізу сучасної реабілітації військових використовуються системні, інтерпретаційні, аналітичні, інформаційні, наукові, педагогічні методи та підходи. Результати. У статті зроблена спроба проаналізувати світовий досвід реабілітації ветеранів війни з урахуванням гендерного аспекту на прикладах армій Польщі, Ізраїлю, США та інших країн. У дослідженнях вчених велика увага приділяється питанням підходу до відновлення порушених або втрачених функцій організму військових за допомогою медичної, фізичної і соціально-побутової реабілітації. Досвід Ізраїлю представляє одну із найбільш успішних систем соціально-психологічної реабілітації військових ветеранів, де є особлива посада – офіцер з психічного здоров’я, який постійно стежить за психологічним станом військовослужбовців нарівні із медичними працівниками. Кожен військовослужбовець ізраїльської армії має медичний профіль, який є оцінкою його фізичного і психічного здоров’я. Мережа соціальної підтримки та безпеки, інтеграція травмованих осіб у суспільство, соціальна згуртованість та відновлення системи цінностей у спустошеному війною середовищі полегшує наслідки воєнної травми для людини. Різниця в захисному значенні допомоги з боку родини, друзів і колег для жінок вказує на те, що значення окремих джерел соціальної підтримки залежить від посттравматичного контексту індивіда. Жінки вважають поміч родини важливішою від інших джерел соціального супроводу у збереженні їх психічного здоров’я, що передбачає програму соціальної підтримки не тільки жінок-військовослужбовців, але і їх родин. Корисною для України може стати практика США щодо постійного забезпечення перевірки психологічного стану військових за відповідними протоколами. Цікавим досвідом є і такі альтернативні способи реабілітації ветеранів, як залучення їх до археологічних розкопок або до інших подібних практик. Висновки. Профілактика виникнення посттравматичного стресового розладу у військовослужбовців і їх реабілітація необхідна для корекції соціальної поведінки, поліпшення комунікабельності, розвитку здібностей до самореалізації і подолання довготермінових реакцій. Саме всебічний підхід до психологічної профілактики найбільш ефективний для стабілізації стану учасників військових подій. Вивчення світового досвіду та протоколів реабілітації ветеранів війни є нагальною потребою для подальшого впровадженн я в Україні.