V. M. Helei

V. M. Helei

Auto-generated profile, based on publicly available information

V. M. Helei

State University «Uzhhorod National University» of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Uzhgorod, Ukraine

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

2Years (2025-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
30 December 2025 in Kharkiv Dental Journal
Verified
Journal Article
Closed access
NHN.I. Helei
N.I. Helei
SSS.I. Sabov
S.I. Sabov
VKV.M. Kryvanych
V.M. Kryvanych
VHV.M. Helei
V.M. Helei
Background. Implantology is one of the most dynamic fields of modern dentistry. The immediate loading protocol of dental implants reduces treatment times and improves the quality of life of patients, but is accompanied by an increased risk of complications. Identification of clinical factors that influence the success of osseointegration is key to optimizing this technique. Purpose – To review current literature on the effectiveness of the immediate loading protocol for dental implants, to identify the main complications and risk factors, and to formulate practical recommendations to increase the success of this treatment method. Materials and Methods. A review of publications in PubMed, Scopus, Web of Science, and Google Scholar (2018–2024) was conducted. The review included 58 clinical trials, systematic reviews, and meta-analyses with a follow-up period of ≥12 months. Animal experiments, case reports, and works without full text were excluded. Results. Implant survival with immediate loading was 94.5–96.0% and was comparable to the delayed protocol (97.5–99.0%). Success was associated with bone type I–II, primary stability >35 N cm (ISQ >65), and rough implant surface. Complication rates: surgical – 5.8%, aesthetic – up to 14%, mechanical – 4.8%. Smoking reduced survival to 89–91%, diabetes mellitus increased the risk of complications by 28%. The use of digital planning and navigation templates reduced the incidence of surgical complications by 35–40% and shortened the duration of the operation by 25–30%. The satisfaction level according to VAS was higher than with delayed loading (9.1 ± 0.6 vs. 8.4 ± 0.7). Conclusions. Immediate loading is effective and safe provided there is sufficient bone density, high primary stability, and minimal systemic risk. Digital technologies and modern implants increase treatment predictability and aesthetic results.

1 January 2025 in Intermedical journal
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
NHN. I. Helei
N. I. Helei
MZM. M. Zheliznyak
M. M. Zheliznyak
VHV. M. Helei
V. M. Helei
LML. V. Melnyk
L. V. Melnyk
Introduction. The study studied the complex effect of drug and surgical treatment of oroantral junctions (OAS). In practical dentistry, a combination of methods for treating OAS is used, in particular conservative, surgical and combined approaches. Treatment depends on the etiology, size of the defect, the patient's condition and the presence of concomitant pathology. Special importance is given to complex methods that include a combination of reconstructive techniques with the use of modern biomaterials and technologies.Objective of the research. Analysis of modern approaches to the complex treatment of oroantral junctions, assessment of their effectiveness and determination of optimal strategies aimed at restoring tissue integrity.Materials and methods. A comparative clinical analysis of methods for eliminating oroantral communication (OAC) in patients with chronic odontogenic maxillary sinusitis was conducted. The study included 18 patients aged 25-55 years, of whom 6 were women and 12 were men. The patients were divided into two groups: a control group (10 individuals operated on using the mobilized buccal flap technique) and a main group (8 individuals who underwent palatal subepithelial vascularized flap plastic surgery).The effectiveness of the methods was evaluated based on the following criteria: the risk of edema and bleeding in the postoperative period, the presence of scar deformities, paresthesia, and soft tissue changes in the long term. General clinical methods (inspection, palpation, probing, percussion), a bibliographic method (for source analysis), comparative analysis methods, and statistical data processing were used.Results and discussions. During the analysis of the results, it was determined that the technical complexity of the proposed technique was higher, which in turn affected the duration of the surgical intervention by an average of 30 minutes, compared to 20 minutes when using a mobilized buccal flap. Bleeding from the branches of the palatine artery was observed in one patient operated on using the new concept. In 4 patients operated on using the mobilized buccal flap method (control group), paresthesias were noted in the infraorbital area for 4 weeks. Postoperative edema and soft tissue hematomas were found in 20% of patients in this observation group and in none of the group operated on using our method. Scar deformities and deterioration of the soft tissue biotope in the surgical area were noted in 100% of cases with the surgical technique using a mobilized buccal flap and were not detected in the main group.Conclusions. Complex treatment of oroantral junction, including surgical closure of the defect and medical treatment, is the most effective approach that minimizes the risk of complications and reduces the duration of rehabilitation. Further studies should be aimed at improving materials for defect reconstruction and developing new protocols for combined treatment. Вступ. В дослідженні вивчено комплексну дію хірургічного лікування ороантральних сполучень (ОАС). В практичній стоматології використовуються поєднання методів лікування ОАС, зокрема консервативних, хірургічних та комбінованих підходів. Лікування залежить від етіології, розмірів дефекту, стану пацієнта та наявності супутньої патології. Особливе значення надається комплексним методам, що включають поєднання реконструктивних технік із застосуванням сучасних біоматеріалів та технологій. Мета дослідження. Аналіз сучасних підходів до комплексного лікування ороантрального сполучення, оцінка їхньої ефективності та визначення оптимальних стратегій, спрямованих на відновлення цілісності тканин. Матеріали та методи. Проведено порівняльний клінічний аналіз методів усунення ороантрального сполучення (ОАС) у пацієнтів із хронічним одонтогенним верхньощелепним синуситом. Дослідження включало 18 пацієнтів віком 25–55 років, з яких 6 жінок і 12 чоловіків. Пацієнти були розподілені на дві групи: контрольну (10 осіб, оперованих за методикою мобілізованого щічного клаптя) та основну (8 осіб, яким виконано пластику піднебінним субепітеліальним васкуляризованим клаптем). Оцінка ефективності методів ґрунтувалася на таких критеріях: ризик розвитку набряків і кровотеч у післяопераційному періоді, наявність рубцевих деформацій, парестезій і зміни м'яких тканин у віддалені терміни. Використано загальноклінічні методи (огляд, пальпація, зондування, перкусія), бібліографічний метод (для аналізу джерел), методи порівняльного аналізу та статистичної обробки результатів.Результати досліджень та їх обговорення. В ході аналізу результатів було...

30 June 2025 in Intermedical journal
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
НГНазарій Іванович Гелей
Назарій Іванович Гелей
СССтепан Іванович Сабов
Степан Іванович Сабов
ВГВіра Михайлівна Гелей
Віра Михайлівна Гелей
Актуальність. Дентальна імплантація є ефективним методом відновлення жувальної функції та естетики у пацієнтів із частковою та повною адентією, проте супроводжується ризиком віддалених ускладнень. Найпоширенішими є периімплантит, резорбція кісткової тканини, механічні пошкодження та естетичні дефекти, які можуть вплинути на довговічність імплантатів. Основними факторами ризику є недостатня гігієна, перевантаження імплантата та анатомічні особливості пацієнта і порушення мікробіоти в ротовій порожнині. Профілактика включає ретельне планування, правильний вибір матеріалів та диспансеризація пацієнтів. Дослідження оцінює частоту ускладнень, їх фактори ризику та ефективність лікування, що дозволяє мінімізувати ризики і підвищити успішність лікування.Мета дослідження. Провести аналіз основних видів віддалених ускладнень дентальної імплантації, визначити їх частоту виникнення та фактори ризику на основі огляду актуальних наукових публікацій і клінічних випадків, а також оцінити ефективність сучасних методів профілактики та лікування цих ускладнень. Матеріали та методи. Дане дослідження базується на аналізі наукових публікацій, клінічних випадків та статистичних даних щодо віддалених ускладнень після дентальної імплантації. Використано дані систематичних оглядів, метааналізів та клінічних досліджень, опублікованих в авторитетних джерелах, таких, як PubMed, Cochrane Library, Scopus, Web of Science (WoS) Оцінювалися фактори ризику, частота ускладнень, ефективність лікувальних стратегій та профілактика.Проводився огляд клінічних випадків, де оцінювалася частота розвитку периімплантиту, резорбції кісткової тканини, механічних та естетичних ускладнень. Робився ретроспективний аналіз даних пацієнтів, що проходили реабілітацію після імплантації. Визначалася оцінка ефективності лікувальних методів (антибактеріальна терапія, хірургічна корекція, кісткова аугментація, пластику м’яких тканин).Результати дослідження та їх обговорення. Виявлено, що основними віддаленими ускладненнями є: – Периімплантит (10–20%), основними факторами ризику якого є недостатня гігієна (50–60%), перевантаження імплантата (20–30%) та системні захворювання (10–15%). Профілактика включає контроль гігієни, оклюзії та регулярний моніторинг. Ефективність лікування антибактеріальною терапією становить 60–70%, хірургічного лікування з GBR – 80%. – Резорбція кісткової тканини (>2 мм у 5–10% випадків), що пов’язана з анатомічними особливостями (40%), периімплантитом (30–40%) та перевантаженням (20%). Кісткова аугментація забезпечує 70–85% успішності лікування. – Механічні ускладнення (перелом імплантата або абатмента у 2–5%), які найчастіше спричинені низькоякісними матеріалами (30%), або перевантаженням (50%). Корекція передбачає заміну компонентів, використання ортопедичних рішень. – Естетичні ускладнення (3–7%), що виникають через рецесію ясен або оголення імплантата. Їх профілактика включає м’якотканинну пластику та правильний підбір абатментів, а лікування – пластику ясен (ефективність 75–85%). Висновки. Віддалені ускладнення імплантації виникають у 10–15% пацієнтів, але при правильному плануванні, використанні якісних матеріалів та регулярному моніторингу ризик їх розвитку можна знизити до 5%. Своєчасна діагностика та ефективне лікування забезпечують високий рівень...