22 November 2021 in Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського
Відповідно до рішення першого заступника Міністра оборони України щодо виконання Плану підготовки проєкту опису майбутнього безпекового середовища “Майбутнє безпекове середовище 2030. Аналіз стратегічного передбачення”, протягом 2018–2019 років міжвідомчою робочою групою в рамках серії міжнародних семінарів було проведено дослідження і розроблено документ “Майбутнє безпекове середовище 2030”. Під час розроблення документа об’єктом дослідження було безпекове середовище, а предметом дослідження – його розвиток і визначення воєнно-політичних ризиків, викликів і воєнних загроз на середньострокову перспективу. Мета статті полягає у переосмисленні результатів прогнозування розвитку майбутнього безпекового середовища і формуванні їх проекції на об’єкт оборонного планування – сили оборони України. Це дасть змогу зробити процедури оборонного планування ідеологічно більш цілісними і зрозумілими. Відповідно до Стратегії воєнної безпеки України, затвердженої Указом Президента України, Російська Федерація визначена воєнним противником України на національному рівні. З огляду на це, визначені головні воєнно-стратегічні цілі сил оборони України, які витікають з її воєнно-політичних інтересів. Наведені важливі для побудови перспективної моделі сил оборони України ключові чинники майбутнього безпекового середовища ‑ воєнно-політичні, військово-економічні та військово-технічні, які визначені як результат переосмислення висновків з прогнозу розвитку безпекового середовища. З погляду оборонного планування, прогноз розвитку безпекового середовища потребує інтерпретації з метою переломлення його ключових положень до питань розвитку сил оборони. Є доцільним запропонувати визначити додаткову вимогу до опису безпекового середовища – виявлення та розгляд чинників, важливих для розвитку сил оборони України.
18 September 2025 in Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського
У розвинених державах світу нормою військового будівництва і процесів військових реформ є оборонні огляди, які не лише здійснює аналіз воєнної політики держави, а й окреслюють відповідальність влади за визначення завдань та умов застосування збройних сил, їх чисельність, структуру та основи функціонування. Ефективне виконання заходів оборонних оглядів у провідних державах-членів НАТО сприяє створенню невеликих за чисельністю, сучасних, боєздатних і всебічно забезпечених збройних сил. Метою статті є аналіз досвіду та підходів провідних держав-членів НАТО до проведення оборонних оглядів для подальшої імплементації та впровадження в Україні. У провідних державах-членах НАТО стратегічний оборонний огляд став засобом оцінювання сучасного стану їх оборонного потенціалу та визначення шляхів досягнення його необхідного рівня у майбутньому. Єдиного стандарту для ОП у державах-членах НАТО не існує; кожна держава Альянсу має свою систему ОПОС. Водночас нині немає єдиного для всіх держав стандарту організації системи оборони, розроблені тільки принципи, на основі яких вона будується. Кожна держава будує власну систему оборони, відповідно до реальних і потенційних загроз, традицій державотворення та історичного розвитку власної системи оборони, державного устрою та політичної системи держави, стратегічних цілей і завдань у міжнародній політиці, наявного економічного та науково-технічного, військового потенціалу держави тощо. У процесі оборонної реформи доцільно враховувати основні принципи побудови системи управління обороною та проведенням оборонного огляду у країнах-членах НАТО, особливо щодо правового регулювання суспільних відносини, визначення та розмежування повноваження, функцій і завдань суб’єктів забезпечення оборони на законодавчому рівні. Це сприятиме створенню ефективної системи забезпечення оборони України, яка відповідатиме стандартам Північноатлантичного альянсу.
18 March 2020 in Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України
Пропонується метод оцінювання ефективності асиметричної протидії сучасним загрозам в інтересах забезпечення достатнього рівня воєнної безпеки держави. Оскільки однією із головних тенденцій формування та розвитку безпекового середовища у світі визначено перенесення ваги у воєнних конфліктах на асиметричне застосування військової сили збройними формуваннями, зміщення акцентів у веденні воєнних конфліктів на комплексне використання військових і невійськових інструментів (економічних, політичних, інформаційно-психологічних тощо), виникла потреба в оцінюванні та прогнозуванні ефективності асиметричного застосування військових та невійськових сил і засобів у протидії силовому тиску та застосуванню військової сили проти держави, що протистоїть більш сильному у військовому відношенні противнику. Основним обмеженням держави, що проводить наступальні дії, виступають втрати особового складу. Для держави – жертви агресії втрати особового складу, населення, інфраструктури тощо у такому конфлікті значно більші. Світовий досвід показує, що значно слабша у військовому відношенні країна, здійснюючи асиметричні заходи протидії загрозам військовими і невійськовими суб’єктами сил оборони, здатна завдати противнику неприйнятного збитку, в т.ч. і в невійськових сферах безпеки, і тим самим примусити навіть більш сильного у воєнному відношенні противника відмовитися від застосування військової сили проти неї.Пропонується ефективність протидії агресії держави, що значно переважає державу-мішень за військовою “потужністю”, оцінювати сумарним рівнем деескалації загрози на певний момент часу за рахунок симетричної (прямої військової) та асиметричної (комплексної) протидії агресії у формі проведення локальної спеціальної операції. Це дало змогу синтезувати модель оцінювання ефективності асиметричної протидії загрозам воєнній безпеці держави за показником сумарного зниження рівня загрози в проведених локальних спеціальних операціях (ЛСО), а також сформувати систему обмежень та визначити критерій прийняття рішення державою-агресором на відмову від подальших агресивних дій.
29 August 2019 in Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України
20 January 2026 in Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського
Основними заходами воєнно-інженерної підготовки території до оборони завжди були: будівництво фортець на шляхах можливого просування ворожих армій, підготовка позицій, скритих засідок і відсічних позицій своїх військ, підготовка та утримання шляхів пересування і маневру підрозділів резерву, заготівля матеріалів для облаштування невибухових загороджень на ймовірних напрямках руху підрозділів противника. Проведений аналіз досвіду воєнно-інженерної підготовки території до оборони та результати науково-практичної конференцій у Командуванні Сил підтримки та Командуванні Сил логістики Збройних Сил України (далі – ЗС України) щодо підготовки і ведення бойових дій проти агресії РФ підтверджує необхідність обґрунтування і розробки системи організаційно-технічних заходів воєнно-інженерної підготовки і утримання території проведення воєнних операцій, що плануються. Мета статті полягає в обґрунтуванні на основі системного підходу рекомендацій щодо підготовки і утримання території країни у воєнно-інженерному відношенні. Враховуючи основні вимоги системного підходу а також існуючий стан економіки і особливості поточного воєнного стану, облаштування території країни у воєнно-інженерному відношенню доречно розглянути в два етапи. 1-й етап полягає у проведенні інженерної розвідки місцевості території, дотичної до оперативної лінії бойового зіткнення з противником, з метою отримання інформації про стан природніх та інфраструктурних ресурсів, використання яких важливе для виконання завдань інженерної підтримки військ 2-го ешелону оборони і стратегічного резерву ЗС України. На 2-му етапі відпрацьовується робоча карта заходів з інженерної підтримки місцевості, оперативних напрямів, ґрунтуючись на сучасній інформації про стан їх території.