У статті описуються доктринальні погляди щодо засобів ведення війни як предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 КК України, а також піддано аналізу нормативно-правові акти, що обмежують їх застосування під час збройних конфліктів. Визначено дефініцію «заборонений засіб ведення збройного конфлікту» в контексті предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 КК України, під яким пропонується розуміти використання такого виду зброї чи інших засобів (предметів, пристроїв), який (які) прямо заборонений (-і) міжнародним договором (міжнародними договорами), тобто використання інтердиктованого інструменту (зброї, техніки, снаряду, речовини). Констатовано наявність законодавчого недоліку у відсутності чітких критеріїв «зайвих страждань» і «надмірних ушкоджень» як критеріїв заборони використання таких засобів. Охарактеризовано «медичний» підхід до визначення зброї, застосуванням якої можливо заподіяти зайві страждання. Наголошено на потребі у створенні суворих і прозорих національних механізмів забезпечення притягнення до відповідальності винних за порушення законів і звичаїв війни та воєнні злочини. Зроблено загальний висновок, що основоположними правилами, встановленими міжнародним гуманітарним правом, які повинні враховуватися під час ведення бойових дій їх учасниками, є: заборона вчиняти напад на певне коло осіб і заборона вчиняти напад на певні типи об’єктів. Їх дотримання є вкрай важливим в умовах зростання кількості особливо небезпечних об’єктів, руйнація яких може призвести до глобальних катастроф і непередбачуваних наслідків для людства.
14 October 2026 in Ukrainian polyceistics: theory, legislation, practice
У статті розглянуто ключові аспекти тактики проведення огляду місця події при розслідуваннях кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством, що набувають особливої актуальності в умовах воєнного стану. Розглянуто зміст підготовчого, робочого та заключного етапів огляду місця події, а також визначено їх тактичні завдання та особливості організації. Особлива увага приділена питанню забезпеченню безпеки учасників слідчої (розшукової) дії, взаємодії слідчого з фахівцями різних профілів, застосуванню сучасних техніко-криміналістичних засобів, включаючи безпілотні літальні апарати. Також розглянута специфіка виявлення, фіксації та вилучення матеріальних, біологічних і цифрових слідів. Підкреслено важливість комплексного підходу до оцінки місця події з урахуванням можливих ознак приховування домашнього насильства, психологічного стану потерпілої особи та особливостей слідової картини. Зроблено висновок, що ефективність огляду місця події в кримінальних провадженнях про домашнє насильство та кримінальні правопорушення, що із ним пов’язані, під час воєнного стану залежить від правильної організації слідчої (розшукової) дії, своєчасного використання криміналістичних рекомендацій, сучасних технічних засобів та міжвідомчої співпраці. Важливо враховувати безпекові фактори, що забезпечують повне, всебічне й об’єктивне збирання доказів і підвищують результативність досудового розслідування.