У статті висвітлено особливості цифрової трансформації малих та середніх підприємств (МСП) в Україні в умовах воєнного стану, визначено основні виклики та можливості, що виникають у зв’язку з прискоренням процесів цифровізації. У дослідженні проаналізовано сучасний стан адаптації МСП до цифрових технологій, зміни в моделях поведінки споживачів та їх вплив на еволюцію бізнес-моделей у воєнний час. Було проведено комплексний аналіз офіційної статистики Державної служби статистики України, галузевих досліджень Міністерства цифрової трансформації України, звітів Європейської бізнес-асоціації, ПРООН та аналітичних матеріалів наукових установ, за результатами якого було виявлено значне прискорення цифровізації МСП внаслідок воєнного стану, а також фундаментальний зсув у бізнес-моделях від стратегічного планування цифровізації до кризової необхідності виживання та адаптації. Дослідження виявило три різні рівні технологічної зрілості в цифровізації МСП: базовий рівень (60% підприємств), який використовує соціальні мережі, месенджери, онлайн-банкінг та прості CRM-системи; просунутий рівень (30% підприємств), який впроваджує платформи електронної комерції, інтегровані системи управління, хмарні сервіси та цифрові платіжні рішення; інноваційний рівень (10% підприємств), який використовує штучний інтелект, автоматизацію бізнес-процесів, рішення IoT та технології блокчейн. Було виявлено взаємозв’язок між рівнями технологічної зрілості та фінансовими та економічними показниками МСП. Розроблено комплексну типологію стратегій цифрової адаптації МСП: реактивні стратегії, які передбачають мінімальну адаптацію під зовнішнім тиском; адаптивні стратегії, які передбачають систематичне впровадження цифрових рішень для основних бізнес-процесів; та трансформаційні стратегії, які передбачають радикальну перебудову бізнес-моделі на основі цифрових технологій і демонструють найвищі показники стійкості з індексом відновлення ділової активності 0,52 порівняно з 0,31 для реактивних стратегій. Були визначені основні перешкоди для цифрової трансформації: фінансові обмеження, проблеми з кваліфікацією персоналу, технічні складнощі та труднощі з інтеграцією. Дослідження пропонує практичні рекомендації щодо поступового впровадження цифрових рішень, використання урядових платформ, інвестицій у навчання персоналу та розробки стратегій резервного копіювання. Щодо державної політики, рекомендації включають розширення програм фінансової підтримки, розвиток цифрової інфраструктури та створення галузевих центрів компетенції.