Мета дослідження: визначення ефективності використання методики шрот-терапії при сколіозі у дітей. Об’єкт дослідження: фізична терапія при сколіозі. Предмет дослідження: засоби та методи фізичної терапії при сколіозі. Методи дослідження: аналіз наукової та методичної літератури з вибраної тематики; соціологічні методи; педагогічні методи; медико-біологічні методи; методи математичної статистики. Результати: Після завершення курсу фізичної терапії у пацієнтів в антропометричних показниках: вага зменшилась у середньому на 1,6 кг, ріст збільшився у середньому на 1,6 см, а ОКГ збільшилася на 1,5 см. Результати проби Штанге зросли в середньому на 9 секунд, а проби Генчі – 9,3 секунди. Гарного успіху досягено у зменшенні болю, який ми оцінювали за допомогою ВАШ, на початку дослідження показники болю були у середньому 5,3 бали, а кінцеві результати – 1,3 бали. Позитивну динаміку можна спостерігати у показниках сколіомерії та зменшення кута деформації за Коббом. У пацієнтки 1 у грудному відділі кут зменшився на 4°, у поперековому – 5°, сколіометрія зменшилася на 6°; у пацієнтки 2 у грудному відділі кут зменшився на 2°, у поперековому – 7°, сколіометрія – 5°; у пацієнтки 3 у грудному відділі кут зменшився на 4°, у поперековому – 5°, сколіометрія – 5°. Тести Адамса та Тренделенбурга під час повторного проведення були негативні, а тест Матіаша показав нормальну поставу в усіх пацієнтів. У пацієнтів покращилися координація рухів та баланс, під час повторного тесту «встань та йди» (TUG) вони витрачали менше часу для того, щоб пройти три метри вернутися назад і сісти на стілець. Також удалося покращити комбіновану витривалість та зміцнити м’язи – стабілізатори лопатки і плеча, під час тесту «тимчасове стояння (TB) із навантаженням» пацієнтам удавалося довше простояти з гантелями у руках.