Background and study aim: Plyometric training is widely acknowledged as an effective option for athletes to attain improved physical performance. A variety of exercises involving the lower limb's stretch-shortening cycle can be used for plyometric training. Numerous studies have examined the impact of plyometric training on various outcomes in various populations over the past few decades. Objective: This study set out to ascertain how a six-week plyometric training programme affected the development of speed-strength fitness measurements in male team handball athletes. Material and methods: Total of thirty intercollegiate level team handball athletes were randomly assigned to 2 groups i.e. plyometric training group with an average age of 20.7 ± 0.7 years, height of 175.3 ±4.2, weight of 75.1 ± 4.1 and BMI of 24.43 ± 0.97; control group with an average age of 20.8 ± 0.7, height of 175.1 ± 4., weight of 74.9 ± 3.1 and BMI of 24.47 ± 1.37. The linear sprint (10 m and 30 m), standing long jump (SLJ), and change of direction sprint (CODS) were evaluated before and after the intervention for thirty male team handball athletes who were randomly assigned to either the plyometric training group (PTG) (n = 15) or the control group (CG) (n = 15). Results: Within group changes were analyzed using paired t-test. The significant differences obtained between the tests in all dependent variables. Conclusion: When it comes to linear sprints, standing long jumps, and change of direction sprints, plyometric training works better than CG. Consequently, adding either plyometric training or sport-specific training to an athlete's regimen may help male team handball players achieve greater speed-strength fitness. Передісторія та мета дослідження: пліометричне тренування широко визнане як ефективний варіант для спортсменів, що дозволяє покращити фізичну працездатність. Для пліометричного тренування можна використовувати різні вправи, що включають цикл розтягування-скорочення нижніх кінцівок. Останні кілька десятиліть у численних дослідженнях вивчалося вплив пліометричних тренувань на різні результати у різних групах населення. Мета: з'ясувати як шеститижнева програма пліометричних тренувань вплинула на розвиток показників швидкісно-силової підготовки у спортсменів чоловічих команд з гандболу. Матеріали та методи. Усього тридцять спортсменів-гандболістів міжвузівської команди були випадковим чином розподілені на 2 групи, а саме групу пліометричної підготовки із середнім віком 20,7±0,7 років, зі зростом 175,3±4,2, вагою 75,1±4,1 та ІМТ 24,43±0,97; контрольна група із середнім віком 20,8±0,7 років, зі зростом 175,1±4, вагою 74,9±3,1 та ІМТ 24,47±1,37. Спринт (10 м та 30 м), стрибок у довжину з місця (SLJ) та спринт зі зміною напряму (CODS) оцінювалися до та після втручання для тридцяти спортсменів-гандболістів чоловічої команди, які випадково були розподілені в одну з груп пліометричної підготовки (ПТГ) (n=15) або контрольну групу (КГ) (n=15). Результати: внутрішньогрупові зміни проаналізовано з використанням парного t-критерію. Достовірні відмінності отримані між тестами за всіма залежними змінними. Висновки: коли справа доходить до спринту, стрибків у довжину з місця та спринту зі зміною напряму, пліометричне тренування працює краще, ніж звичайне у контрольній групі. Отже, додавання до режиму спортсмена або пліометричного тренування, або спеціального спортивного тренування може допомогти гандболістам чоловічих команд досягти кращих показників швидкісно-силової підготовки.