Individual anatomical features of the paranasal sinuses and dentoalveolar system, the complexity of physiological and pathophysiological processes in this area, and the absence of actual standards of the norm and typical pathologies lead to the fact that differential diagnosis and assessment of the severity of the course of odontogenic sinusitis significantly depend on the measurement methods of significant indicators and have significant variability. Therefore, an urgent task is to expand the diagnostic capabilities of existing research methods, study the significance of the measured indicators, and substantiate the expediency of their use in the diagnosis of specific pathologies in an automated mode. Methods of digital filtering, image segmentation and analysis, fluid dynamics, and statistical and discriminant analysis were used. Preliminary differential diagnosis of odontogenic sinusitis can be performed by densitemetric analysis of tomographic images of the maxillary sinuses, performed using frontal multiplanar reconstructions according to a given algorithm. The very manifestation of the characteristic changes in the densitography of the maxillary sinus allows for the initiation of certain pathological processes and permits the development of the effectiveness of the diagnosis of the pathology of the sinus sinuses, which can be realized automatically in real life.

This study analyzes the existing methods for studying nasal breathing. The aspects of verifying the results of rhinomanometric diagnostics according to the data of spiral computed tomography are considered, and the methodological features of dynamic posterior active rhinomanometry and the main indicators of respiration are also analyzed. The possibilities of testing respiratory olfactory disorders are considered, the analysis of errors in rhinomanometric measurements is carried out. In the conclusions, practical recommendations are given that have been developed for the design and operation of tools for functional diagnostics of nasal breathing disorders. It is advisable, according to the data of dynamic rhinomanometry, to assess the functioning of the nasal valve by the shape of the air flow rate signals during forced breathing and the structures of the soft palate by the residual nasopharyngeal pressure drop. It is imperative to take into account not only the maximum coefficient of aerodynamic nose drag, but also the values of the pressure drop and air flow rate in the area of transition to the turbulent quadratic flow regime. From the point of view of the physiology of the nasal response, it is necessary to look at the dynamic change to the current mode, given the hour of the forced response, so that it will ensure the maximum possible acidity in the legend. When planning functional rhinosurgical operations, it is necessary to apply the calculation method using computed tomography, which makes it possible to predict the functional result of surgery.

Предметом вивчення в статті є процес ольфактометричного дослідження нюхової функції людини. Об'єкт дослідження – біотехнічна система, що включає спосіб підвищення об'єктивності ольфактометричної діагностики. Мета – розробка біотехнічної системи для комплексної ольфактометрії, що дозволить підвищити об'єктивність ольфактометричних досліджень, і за рахунок розміщення носія пахучої речовини в повітряному тракті риноманометра, а також процедур визначення енергетичних характеристик дихання, зв'язати параметри дихання з показниками нюхової функції. Використовуваними методами є: методи цифрової обробки сигналів, теорія біотехнічних систем. Отримані наступні результати. Розроблено структурну схему біотехнічної системи для ольфактометричної діагностики нюхового аналізатора людини. В результаті аналізу циклограм носового дихання встановлено, що за зміною частоти і характеру дихання при досягненні порогу відчуття можна об'єктивізувати метод оцінки респіраторно-нюхових порушень з урахуванням енергетичного критерію пневматичної потужності при вдиханні відповідних одорівекторів, а також вивчати нюхову і дихальну функцію з можливістю оцінки дихальних циклів в динамічному режимі. Дослідження проводилися на основі типових циклів вдиху: при спокійному диханні в нормі, у форсованому режимі дихання при ригідності носового клапану, при носовому клапані з нормальною функціональною рухливістю, яка обмежує потік повітря, а також ступінчастий вдих – коротке "потягування" повітря, яке можна охарактеризувати, як своєрідне "принюхування". Висновки. Комп'ютерна ольфактометрія є одним з найбільш перспективних методів діагностики нюхових порушень респіраторного генезу. Розроблена біотехнічна система заснована на застосуванні принципово нової конструкції, що поєднує в собі риноманометрію та ольфактометричну насадку з контейнером для пахучої речовини. Особливістю даної системи є також можливість визначати енергетичні характеристики носового дихання при досягненні порогу відчуття одорівектора. Перспективою роботи є уточнення концентрацій пахучих речовин для біотехнічної системи для ольфактометрічної діагностики, що дозволяє на амбулаторному прийомі проводити тестування чутливості нюхового аналізатора.

Ця стаття присвячена огляду найбільш популярних методів оцінки ступеня нюхових розладів. Більшість методів оцінки ступеня порушення нюху мають широкий спектр застосування для діагностики різних захворювань, включаючи психічні розлади, пошкодження мозку і нервової системи. Однак, в рамках нашого завдання необхідно розглядати дисфункцію нюху в зв'язку з проблемою проходження повітря в нюховий аналізатор людини. Таким чином, в перспективі подальших досліджень представляється необхідним розробити метод оцінювання нюхової функції на основі параметрів дихання, отриманих в результаті риноманометричного обстеження, що дозволить підвищити об'єктивність проведених досліджень