Computational Thinking (CT) has been an important concept for the computer science education community in the last 20 years. In this work we performed a systematic review of the literature regarding the computational thinking of children from kindergarten to primary school. We compiled a large dataset of one hundred and twenty (120) studies from the literature. Through analysis of these studies, we tried to reveal important insights and draw interesting and valid conclusions. We analyzed various qualitative and quantitative aspects of the studies, including the sample size, the year of publication, the country of origin, the studies’ design and duration, the computational tools used, and so on. An important aspect of the work is to highlight differences between different study designs. We identified a total of 120 studies, with more than half of them (>50%) originating from Asian countries. Most studies (82.5%) conducted some form of intervention, aiming to improve their computational thinking in students. A smaller proportion (17.5%) were assessment studies in which the authors conducted assessments regarding the children’s computational thinking. On average, intervention studies had a smaller number of participants, but differences in duration could not be identified. There was also a lack of large-scale longitudinal studies. Block-based coding (i.e., Scratch) and Plugged and Unplugged activities were observed in high numbers in both categories of studies. CT assessment tools showed great variability. Efforts for standardization and reaching a consensus are needed in this regard. Finally, robotic systems have been found to play a major role in interventions over the last years.

The issue of Computer Science entering schools first appeared during the ’60s. The first academic Computer Science Department was founded during this decade at Purdue University and was followed by a second one at Stanford University. As far as the other levels of educational systems are concerned the wide introduction of computers into schools started during the ’80s. This paper refers to a comparative small scale qualitative research that took place between two countries: Greece and Indonesia. It compares Greek and Indonesian Computer Science teachers’ views on whether the Computer Science (or ICT or Computing or Informatics) course improves students’ lives and could in general assist in teaching. Both Greece and Indonesia have included the course of Information and Communication(s) Technologies (ICT) in the curricula of their primary and secondary education levels. Data were collected through interviews (semi-structured and e-mail ones). We interviewed eleven (11) Greek and twenty (20) Indonesian Computer Science (or ICT or Computing or Informatics) teachers. For each country we carefully studied participants’ answers, we categorized and analyzed them in order to obtain reliable results. Then we compared the two countries’ results so as to find similarities and differences between them. After this comparison we drew the conclusion that the points of view of teachers coming from the two aforementioned countries are almost the same. Participants declared that they see teaching as a positive procedure and that they also consider ICT (or Computer Science or Computing or Informatics) course as important for their pupils’/students’ lives. Article visualizations:

Within the context of educational science it is necessary to deal with ways of making the transmission of knowledge to individuals more effective. In trying to find out which is the best way of teaching K-12 curriculum (that is how publicly supported education from kindergarten to High school is called in most countries), we asked our samples, which consists of eighteen (18) nursery (or pre-education) teachers, twenty five (25) primary teachers, fourteen (14) IT (or Computing) teachers and nine (9) secondary teachers, one simple question “Which is the most suitable way of teaching according to your opinion?”. The research background consists of educators’ efforts to comprehend ways of effective and functional teaching through the years. The method of our research is qualitative and the tools we use adopt elements from semi-structured e-mail interviews and discourse analysis. Expressing themselves in various ways, teachers ended up stating that the most suitable way of teaching is Group collaborative teaching/learning. We could claim that all teachers participating in our research try to match their teaching method to pupils’ needs and that is an essential and strong element. What makes the topic significant is the fact that how to teach is an issue that concerns educators (and not only) worldwide and since aspects are numerous and not always conclusive, it is interesting to highlight them and constantly study educational reality. Keywords: Way of Teaching; Didactics; Teachers; Qualitative Research DOI: 10.7176/JEP/12-29-02 Publication date:October 31^st 2021

У статті розглядаються проблеми композиції та архітектоніки художнього твору. Досліджується співвідношення цих понять. Проведено аналіз типів композиційної організації художнього твору. Зазначено, що проблема композиції художнього твору має досить давню традицію. Її розглядав свого часу ще у IV ст. до н. е. Аристотель, при цьому наголошував на тому, що досконалість твору можна забезпечити вмотивованим відбором і поєднанням окремих елементів у цілісність, яка становитиме певну гармонію. Проведено дослідження теоретичних аспектів поняття «композиція», розмежування із подібними йому значеннями «структура» та «архітектоніка», опис композиційних прийомів, які увиразнюють функції композиції в художньому творі. У статті розглядаються особливості композиції та архітектоніки «Кентерберійських оповідань» («The Canterbury Tales») — твору Джеффрі Чосера, що був написаний наприкінці XIV століття середньоанглійською мовою, але залишився незавершеним. Літературна майстерність Чосера проявляється, наприклад, в тому, що в оповіданнях відображені індивідуальні риси та манера оповіді героїв. Автор малює широке полотно англійської дійсності сучасної йому доби. Книга складається з «Прологу», двадцяти двох віршованих та двох прозових оповідань, які зв’язані інтер-людіями. Обрамляючі оповідання повідомляють про розвиток дії. Запозичивши сюжети багатьох оповідань у інших авторів, Чосер ускладнює фабулу, насичує її реалістичними деталями. Динаміку дії автор поєднує з психологічним аналізом. Наголошено на тому, що композиція художнього твору структурується з таких основних елементів: сюжет — черга подій, що відбуваються в творі; конфлікт — зіткнення характерів та обставин, поглядів і принципів життя, які покладені в основну дії. Конфлікт може відбуватися між особистістю і суспільством чи між персонажами. А у свідомості він може бути явним, прихованим чи уявним. Елементи сюжету відтворюють ступені розвитку конфлікту; пролог — своєрідний вступ до твору, в якому розповідається про події минулого, він емоційно налаштовує читача на сприйняття твору; експозиція — введення в основну дію, показ умов і обставин, які були до початку дії (розгорнута, нерозгорнута, цілісна і «розірвана», розташована на початку, в середині чи наприкінці твору); ознайомлення з персонажами твору, обставинами та хронологією, на тлі яких відбувається дія; зав’язка — початок руху сюжету (подія, з якої починається конфлікт, розвиваються подальші дії); розвиток дії — система подій, які стають наслідком зав’язки, конфлікт загострюється, а суперечності проявляються ясніше і гостріше; кульмінація — момент найвищої напруги дії, вершина конфлікту — після кульмінації відбувається послаблення дії; розв’язка — вирішення конфлікту або вказівка на можливі шляхи його вирішення. Це заключний момент дії художнього твору. На цьому етапі композиції показане чи вирішення, чи неможливість його розв’язати; епілог — заключна частина твору, в якій позначається напрям подальшого розвитку подій і долі героїв. Коротка розповідь про те, що сталося з дійовими особами твору, після закінчення основної сюжетної дії. В дослідженні розглянуто варіанти сюжету: сюжет може викладатися в прямій послідовності подій з відступами у минуле — «ретроспективами». Крім того, сюжет може зображувати...

Пропонована стаття присвячена дослідженню поеми французького романтика А. де Віньї «Смерть вовка». Автор дослідження аналізує образи тварин в поемі, художні засоби їх втілення. Розглядається основна тематика та проблематика твору як в контексті творчості А. де Віньї, так і в контексті європейського романтизму. Наголошується на тому, що поезія Віньї за своєю суттю глибоко особиста та лірична, а за зовнішньою формою підкреслено епічна та філософічна. Сам Віньї стверджував, що якщо й випередив у чомусь сучасників, то це у здатності створювати філософську поезію. Такі проблеми як: фатальна самотність генія, безсилля людини перед жорстоким і сліпим божеством, страждання невинних, поет одягає у форму міфологічної чи історичної притчі, античного сюжету. Таким чином, проявляється й інша особливість його поезії — вона далека від злободенності. Поет з’ясовує стосунки не зі своїм віком, але з історією взагалі, і з Богом, з долею. У пізнішому періоді його творчості часто звучить тема «поет та суспільство». Поема «Смерть вовка» (1843) увійшла до посмертної збірки віршів та поем Віньї «Долі», що вийшла 1864 р. Так, наприклад, до нього увійшли такі поеми як: «Гетсиманський сад», «Гнів Самсона», «Чистий дух». Саме завдяки публікації цієї збірки французькій літературі відкрилися тексти величезної поетичної сили. Літературознавці справедливо відносять їх до кращого, що було написано Віньї і що взагалі створено французькими поетами-романтиками. Саме твори цієї збірки демонструють «пошуки та вираження «ідеальної правди», високої моральності та духовності, ідеологічної активності тощо». Збірка «Долі» та поема «Смерть вовка» є яскравим зразком філософської поезії. Сам поет вважав, що філософська поезія — вершина мистецтва, вираження найважливіших підсумків поетичної думки. Відомим є порівняння самим поетом філософської поезії з великим органом, інструментом, підкреслював Віньї, який не має собі рівних за великою кількістю виразних засобів, багатства та повноти звучання. Над своїм філософсько-поетичним циклом поет працював близько 30 років і зробив його вершиною своєї творчості.

Η πανδημία που έχει πλήξει -και πλήττει- την ανθρωπότητα αυτήν την περίοδο έχει επηρεάσει πολλούς τομείς της ζωής μας, έχει περιορίσει την κοινωνική ζωή των ατόμων, και καταφανώς και το πεδίο της εκπαίδευσης (βλ. και Crawford, Butler-Henderson, Rudolph, Malkawi, Glowatz, Burton, & Lam, 2020). Αυτό που δεν πρέπει να ξεχνάμε εν μέσω όλης αυτής της κατάστασης είναι το γεγονός ότι οι εκπαιδευτικοί έπρεπε να προσαρμοστούν γρήγορα σε δεδομένα, για τα οποία δεν ήταν προετοιμασμένες/οι (βλ. Επίσης Haverback, 2020; Evagorou & Nisiforou, 2020; Edelhauser & Lupu-Dima, 2020) και ότι τα περισσότερα σχολεία ίσως δεν είχαν την τεχνική υποδομή που θα μπορεί να υποστηρίξει οποιαδήποτε διαδικτυακή αλληλεπίδραση. Για τους προαναφερθέντες λόγους, αποφασίσαμε να διεξάγουμε μια ερευνα που θα αφορούσε την εκπαιδευτική καθημερινότητα μεταξύ δυο χωρών που δεν βρίσκονται κοντά γεωγραφικά, της Ελλάδας και της Ουκρανίας, προκειμένου να αναδειχθούν στοιχεία που θα μπορούσαν να αξιοποιηθούν ως χρήσιμα και στις δυο χώρες. Σαφώς, η καθημερινή ζωή των εκπαιδευτικών των δύο (2) χωρών είχε ομοιότητες αλλά και διαφορές. Οι ομοιότητες ήταν ότι οι εκπαιδευτικοί και των δύο (2) χωρών ξόδεψαν πολύ χρόνο προετοιμάζοντας κατάλληλο εκπαιδευτικό υλικό για εξ αποστάσεως εκπαίδευση και διατηρούσαν επαφή με...