Traditional husbandry fostered rich semi-open oakwood communities composed of forest and non-forest species. In the eastern Carpathian region, silvo-pastoralism was commonplace by the mid-1900s. This study aimed to determine the state of the preservation of the ecotonal character of grassland-woodland interfaces in formerly pastured cultural landscapes of SE-Polish Carpathian foothills and W-Ukrainian Ciscarpathia in the context of land-use change. In the first region, despite the long-lasting history of forest grazing amongst mainly arable land, the post-WWII collapse of husbandry and the imposed ban on forest grazing, has led to swift development of dense undergrowth and establishment of impermeable ecological woodland-open habitat barrier. As a result, former silvo-pastoral oakwoods developed the features of the Tilio-Carpinentum forest community although some forest species have not yet moved in due to their poor dispersibility. The much younger oakwoods in the Ukrainian study region are remnants of the sparsely treed grasslands, some of which had been ploughed in the mid 20th century. Their semi-open canopy structure, maintained through repetitive grass burning, contributes to the communities ecotonal character, but without regular livestock-led plant “spill-over” from the grassland, the oakwoods remain species-poor. The restoration of species-rich semi-open oak woods requires “unsealing” the forest-grassland interface, reducing the degree of canopy closure, and opening that zone up to extensive grazing—an important seed dispersal vector.

The Random Forest classification which has a range substantial advantages was used for land cover investigations. Such a classification algorithm was applied in R software. Main land cover areas (coniferous, deciduous, water, urban territory and grasslands) were interpreted on Landsat image and accuracy of classification was estimated using different indexes, including OOB (Out-of-Bag) and Kappa index. According to research results a thematic map of land cover was formed.

За матеріалами обліку лісового фонду визначено площі стиглих букових насаджень у виділених лісовпорядкуванням 21 категорії лісів та лісових ділянок. Встановлено, що понад 57% стиглих деревостанів за площею зосереджено в експлуатаційних лісах та 15,7% – у лісогосподарській частині зелених зон. Стиглі букові насадження ростуть у букових, дубових, ялицевих та соснових типах лісу, але переважають в умовах свіжої грабової бучини займаючи понад 10 тис. га та вологої грабової бучини – 8,5 тис га. Насадження формуються за частки бука лісового у складі від 2 до 10 одиниць. В окремих регіонах поряд з буком у складі беруть участь дуб звичайний, ялиця біла, сосна звичайна, а супутниками найчастіше є граб звичайний, клени явір та гостролистий, береза повисла, осика. В експлуатаційних лісах зосереджено понад 52% чистих за складом деревостанів як за площею так і за кількістю ділянок. Найпоширенішими є насадження з відносною повнотою 0,5, що охоплюють площу майже 7,4 тис. га (1762 ділянки) та з повнотою 0,7, площа яких 7,3 тис. га, і які ростуть на 1150 ділянках. Найвищою продуктивністю стиглі букові лісостани характеризуються в лісогосподарській частині лісів зелених зон, де їхні запаси в окремих насадженнях сягають 590-661 м3∙га-1. Виконання буковими насадженнями різнопланових функцій потребує застосування лісогосподарських заходів, які найповніше відповідають меті господарювання, постійному збереженню лісового середовища, посиленню виконання насадженнями визначених функцій, вчасному та якісному природному відновленню лісових ділянок. У більшості категорій лісів і лісових ділянок, зокрема, у рекреаційно-оздоровчих лісах і лісах, що виконують екологічні та охоронні функції, вимагається здійснення заходів для поступового переформування одновікових букових лісостанів у різновікові складної структури.

Intensive management in European forests in the 20th century resulted in the substitution of the old-growth natural forests with plantations on vast territories. The spatial structure and tree species composition of the planted forests are simplified making the forests vulnerable to diseases and disturbances. The old-growth natural forests that remained in some places can be used as etalon forests for the reconstructed forests in similar environmental conditions. We studied spatial structure, biodiversity indicators and carbon stocks of the old-growth natural forests in the Ukrainian Carpathians in order to set forest management targets for the forest plantations in the region.