(1) Background: African swine fever (ASF) has been present in Ukraine for more than ten years (2012–2022). The purpose of our study was to perform a retrospective analysis of the spread of ASF to assess the role of wild boar in the epizootic expansion in Ukraine. (2) Methods: Statistical materials were collected and the epizootic situation of ASF from 2012 to 2022 was examined. The potential sources of the African swine fever virus (ASFV) and transmission factors were analysed. The main factors exerting negative impacts on domestic pig production were also analysed. (3) Results: Consequently, from the results of the retrospective analysis of ASF outbreaks in Ukraine, the probability ratio of ASF outbreaks in the wild boar and domestic pig populations was determined. The data show a direct relationship between ASF outbreaks among wild boar and domestic pigs with the observed decay of wild boar outbreaks across the entire territory of Ukraine. At the same time, an increase in the number of wild boars has been observed in the Mykolaiv region, with a parallel spillover of outbreaks in domestic pigs. (4) Conclusions: The epidemiological situation observed for ASF in the wild boar population may suggest an endemic form of the disease. This may further complicate eradication programs and the protection of domestic pig farms from ASF outbreaks. An additional and major reason to control the ASF epizootic is the continuing military Russian offensive in Ukraine.

Мисливські ресурси потребують регулярного обліку кількісного їх складу, дослідження якісногостану диких тварин та умов їх існування, а також пошуку дієвих рішень для усунення проблем мис-ливського господарства.) Метою цієї статті було проведення порівняльного аналізу між чисельніс-тю популяції хижих тварин і кількістю випадків сказу на території Полтавської та Сумської обла-стей України. Як об’єкти, що досліджувалися, були обрані такі види хижих ссавців (род. Canidae) –вовк (Canis lupus L., 1758) та лисиця (Vulpes vulpes L.,1758). За даними Державного комітету ста-тистики України в період 1978–2019 років найбільша чисельність лисиці на території України спос-терігалася 1999 та 2000 років (126900 та 116650 голів відповідно). У період 2000–2014 років відбуло-ся різке зменшення популяції лисиць понад 50 %. Аналізуючи динаміку чисельності лисиці на терито-рії Полтавської області за 2011–2019 роки, ми дійшли висновку, що за вказаний період різких коли-вань у показниках не спостерігалося, але порівняно з 2011–2013 роками наступні періоди спостере-ження мали тенденцію до збільшення чисельності лисиць. Проведений аналіз чисельності лисиці натериторії Сумської області за аналогічний період показав протилежну динаміку зниження кількостітварин вдвічі з 2651 голів 2011 року до 1500 голів 2019 року. Аналіз звітності Державного комітетустатистики України щодо чисельності популяції вовка на території України загалом виявив, що кі-лькісний склад популяції вовка на території України збільшився вдвічі з 1190 голів 1978 року до 2468‒ 2013 року. В подальші шість років спостережень різких коливань у чисельності тварин не відбува-лося, а середні показники складали 2225±100,30. На початку періоду аналізу (2011–2019 роки) чисель-ність вовка на території Полтавської області становила від 17 голів 2011 року до 20 голів 2012 ро-ку. В наступний семирічний період (2013–2019 роки) кількість тварин у середньому становила6±1,07 голів, а 2019 року тварин взагалі не реєстрували, що говорить при знищення вовка як виду натериторії Полтавської області і може мати катастрофічні наслідки. Не менш серйозна ситуаціясклалася на території Сумської області за аналогічний період спостереження. За даними Держав-ного комітету статистики України в період 2011–2015 років кількість тварин у середньому стано-вила 75±6,60 голів, то вже в наступні періоди (2016–2019) середня кількість тварин становила2±2,89 голови, що на 97 % менше від первинних показників. При аналізі кореляції виявлено, що призменшенні чисельності популяції хижих тварин відмічається тенденція до збільшення випадків сказуяк у Полтавській, так і в Сумській областях України. Встановлено, що за 2010–2019 роки на тери-торії Полтавської області спостерігали значні коливання випадків через кожні 2‒3 роки. У струк-турі захворюваності тварин на сказ серед лисиць на території Полтавської області за 2015–2019роки спостерігали тенденцію до зменшення випадків. Протилежна ситуація випадків сказу спосте-рігалася серед лисиць на території Сумської області, при цьому відмічали значні коливання 2010 та2018 років, протягом 2015–2019 років на території Сумської області виявляли тенденцію до зрос-тання випадків сказу.

Останніми роками АЧС поставила під загрозу український сектор свинарства. Поширення AЧС вУкраїні вже призвело до серйозних соціально-економічних наслідків. Хоча й було досягнуто певнихрезультатів у знищенні цієї хвороби, втім її негативний вплив на внутрішній ринок м'яса триває.2014 року в північно-східній частині країни на території трьох областей (Луганська обл., Чернігів-ська обл., Сумська обл.) виявлено 16 випадків захворювання. Загалом 2015 року зареєстровано 40 ви-падків захворювань, а 2016 р. їхня кількість збільшилася майже у 2,3 раза і досягла максимуму (91випадок). 2016 року захворювання поширювалося ще більшими темпами і упродовж року підтвер-джено 91 спалах АЧС (84 серед домашніх і 7 серед диких свиней) в 16 областях України. 2017 рокупідтверджено 163 випадки (119 серед домашніх, 38 серед диких і 6 інфікованих об’єктів) на терито-рії 23 областей України. З 1 січня по 22 лютого 2018 р. уже офіційно зареєстровано 37 випадків цьо-го захворювання, зокрема в січні 2018 р. – 18 спалахів. У Полтавській області 2015 року було зареєс-тровано 5 неблагополучних пунктів з африканською чумою свиней: Пирятинський, Гребінківський,Кременчуцький та Глобинський райони. У всіх випадках причиною занесення збудника є безвідповіда-льне ставлення громадян до вимог чинного ветеринарного законодавства. 2016 року в Полтавськійобласті було зареєстровано 10 неблагополучних пунктів африканською чумою свиней (Хорольський,Великобагачанський, Глобинський, Лубенський, Лохвицький, Гадяцький, Кобеляцький, Гребінківськийрайони та м. Гадяч); з них 4 випадки серед диких кабанів та 6 − домашніх свиней. 2017 року в Пол-тавській області було зареєстровано 21 неблагополучний пункт з африканської чуми свиней, зокремасеред домашніх свиней: у населення − 16, у господарствах різних форм власності − 3 та в дикій фауні− 2, де захворіли і загинули домашні свині в кількості 193 голови та знайдено 2 трупи диких кабанів(Великобагачанський, Шишацький, Котелевський Карлівський, Чутівський, Лубенський, Глобинський,Пирятинський, Гадяцький, Кобеляцький, Семенівський, Оржицький райони та м. Лубни). 2018 року вПолтавській області було зареєстровано 8 неблагополучних пунктів африканською чумою свиней(Чутівський, Кременчуцький, Полтавський, Диканський, Миргородський, Котелевський, Лубенськийта Кобеляцький райони). Реальний рівень розповсюдженості АЧС в Україні залишається невизначе-ним через обмежені можливості державних ветеринарних служб швидко виявляти та підтверджу-вати діагноз захворювання. За прогнозами експертів, якщо не здійснювати своєчасний та дієвий ко-нтроль за хворобою, негативний вплив від її поширення, ймовірно, буде збільшуватися і зумовитьнові ризики для фермерів і переробників свинини.

Значної шкоди коням продовжують завдавати незаразні хвороби, особливо хірургічні. Хворі тва-рини на тривалий час втрачають працездатність, знижуються їхня господарська цінність та спортивні показники. Метою досліджень було з’ясувати хірургічну патологію ортопедичних захво-рювань коней в умовах кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Серед завдань досліджень: провести аналіз частоти виникнення та визначити причини хірургічної патології ортопедичних захворювань у коней в умовах племінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Вивчали поширення, етіологію та особли-вості перебігу хірургічної патології в коней англійської чистокровної, вестфальської, тракененської, арабської, української верхової та безпорідних порід віком від 4 до 10 років, а також поні віком від 9 до 17 років. Після чого класифікували до тієї чи тієї групи хірургічну патологію та встановлювали симптоми у хворих. Зважаючи на те, що найбільш поширеним видом хірургічної патології були ортопе-дичні захворювання та захворювання шкіри, основну увагу звертали на них. Ортопедичні дослідження про-водили відповідно до методик, запропонованих провідними ортопедами Kyorber H. D. та Pollit K. K. Дос-лідження проводили на поголів’ї коней протягом 2018–2019 рр. в умовах кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Під час проведення моніторингового обстеження встановлювали поширення, етіологію та особливості перебігу хірургічної патології в коней. Ми встановили такі діагнози: наминки, гнит-тя білої лінії та стрілки копита, деформації (розшарування підошовного рогу, часткову втрату гла-зурі, появу гострокутних та косих копит) та екзематозні процеси на шкірі. Серед хірургічної пато-логії найбільш розповсюдженими є ортопедичні захворювання (45,45 %), серед яких найбільш поши-рені запальні процеси (27,27 %), частина інших форм хірургічної патології становить 27,28 %. При-чини формування хірургічної патології різні, проте підґрунтям для їхнього розвитку слугує порушен-ня зоогігієнічних умов утримання, відсутність своєчасної ортопедичної роботи (72,7 %) та трав-матизм (27,3 %). Розвиток хірургічної патології супроводжувався різними клінічними ознаками, що було обумовлено особливостями формування хірургічної патології, в 45,4 % відмічали формування хронічної запальної реакції, у разі травматизму коней у 27,2 % формувалася гостра запальна реак-ція.

Значну частину серед усіх захворювань дрібних свійських тварин складають неінфекційні, серед яких найбільш розповсюдженими є хірургічні, які в умовах великого міста сягають до 50 %. Мета роботи полягала у з’ясуванні поширеності хірургічної патології серед дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки «Асті» (м. Київ), встановленні ймовірних етіологічних чинників, що їх спричиняють та характерного симптомокомлексу виявлених патологій. Серед завдань досліджень: шляхом проведення хірургічної диспансеризації встановити поширення хірургічної патології серед дрібних тварин та розкрити причини їх виникнення, охарактеризувати симптоми й основні зміни у разі виявлених патологій. Об’єктом дослідження були дрібні тварини різних вікових груп та порід із хірургічною патологією, що надходили до ветеринарної клініки «Асті» для надання ветеринарної допомоги протягом 2019–2020 років. Під час проведення моніторингового обстеження на основі зібраного у власників анамнезу, а також даних клінічного обстеження та за потреби спеціальних досліджень встановлювали поширення, етіологію, притаманну симптоматику, діагноз. Отримані результати порівнювали з даними в літературних джерелах, після чого з՚ясовували остаточний діагноз. У статті представлені дані щодо розповсюдження хірургічної патології у дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки «Асті», а саме з’ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Встановлено, що з діагностованої патології найбільш поширеною була хірургічна (56 %), а в її структурі домінували абсцеси (10,8 %), неоплазії (10,7 %), пухлини молочних залоз (7,7 %), зовнішній отит (7,0 %), дерматити (6,9 %), рани (5,9 %). Розвиток хірургічної патології супроводжується розвитком запальної реакції та відповідними патологічними змінами м’яких тканин та кісток у ділянці локалізації патологічного процесу. Хірургічна патологія у дрібних домашніх тварин значно поширена і потребує постійного дослідження, вивчення та систематизації.

У статті представлені результати досліджень стану дистального відділу кінцівок у коней кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві», розповсюдження хірургічної патології, з’ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Метою роботи було проведення в умовах кінного клубу серед поголів’я наявних коней досліджень з метою з’ясування стану дистального відділу кінцівок. Серед завдань досліджень: провести оцінку стану, поширення, причини появи, планіметричні дослідження дистального відділу кінцівок у коней. Доведено, що серед поголів’я коней найбільш поширеними ураженнями є втрата глазурі 13 тварин (86,6 %), поява косих (26,6 %), плоских (20,0 %) та торцевих копит (20,0 %), а також ран та заломів (13,3 %). Відсутність глазурі в ділянці вінчика та наявність поверхневих руйнувань рогу обумовлена пересиханням копитного рогу, погіршенням раціону, деформацією, тріщинами, неправильною організацією ортопедичної роботи та недосконалою конструкцією вигульних майданчиків. Симптомами руйнування глазурі було розпушення в межах від 1/5 до 2/5 поверхневих шарів епідермісу в ділянці вінчика, плоских копит ‒ потоншення підошовного шару, якщо косі копита – формування з однієї сторони копита прямовисної та з іншої відлогої стінки, якщо довгі копита – зменшення кута зачепу, якщо торцеві копита – збільшення кута зачепу, розшарування рогових трубочок у разі тріщин та формування гнійного дефекту, якщо є рани. Співвідношення висоти передньої дорзальної стінки до п’яти є досить інформативним прогностичним показником щодо можливої подальшої появи ортопедичної патології (збільшення до 1,2 свідчить про появу торцевих копит у поні і зростання до 2,2 про надмірне стирання п’яти). Виявлені деформації по-різному впливали на тварин: якщо косі та торцеві копита, то змін з боку загального стану тварин не спостерігали, якщо довгі копита, то відмічали перерозтягнення пальцевих сухожилків згиначів унаслідок постійної опори на п’яту, якщо плоскі копита, то кульгавість виникала при надмірному стиранні рогового шару підошви об асфальт. Розмір дорсальної стінки та п’яти залежить від віку тварини та породи, а також своєчасно проведеної ортопедичної роботи.