Сергій Миколайович Кулинич

Сергій Миколайович Кулинич

Auto-generated profile, based on publicly available information

Сергій Миколайович Кулинич

Полтавський державний аграрний університет, Полтава

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

57Years (1970-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
29 September 2023 in Scientific Progress & Innovations
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
СКС. М. Кулинич
С. М. Кулинич
ВКВ. В. Крамаренко
В. В. Крамаренко
МЗМ. А. Зезекало
М. А. Зезекало
Для комфортного життя коней важливо мати здорові копита, оскільки для забезпечення високих спортивних результатів дистальний відділ кінцівки коней повинен бути в належному стані і передбачає періодичний огляд і проведення періодичної функціональної ортопедичної обрізки. Правильний догляд за кінцівками і копитами коня – це запорука його здоровʼя і благополучного життя. Без можливості нормально рухатися, ваш улюбленець ризикує отримати низку захворювань в тому числі травматичних. З останніх най-більш поширеним і небезпечним є ламініт. Метою нашої роботи провести моніторингові дослідження щодо поширення травматизму кінцівок у коней та запропонувати найбільш оптимальні схеми лікування за виявлених патологій. Моніторингові дослідження проводилися упродовж 2022 року на базі: кінного комплексу «Соломахіно Ранчо» м. Київ; кінного господарства «KK‒delight», м. Бортничі; кінного господарства «Реабілітаційний центру клубу любителів коней та інших тварин Hippos» Кіровоградської області м. Кропивницький. Поширення патологій кінцівок у коней проводили за загальноприйнятими методиками зі використанням спеціального та допоміжного обладнання. Проведеними дослідженнями в умовах конегосподарств та кінного комплексу у тварин виявлені патології кінцівок, зокрема: перелом човникової кістки лівої тазової кінцівки, ламініт правої грудної кінцівки, хронічний ламініт, деформації копит із ознаками часткового руйнування копитного підошовного рогу. Вказані патології в ході досліджень були виявлені у тварин різного віку. Проведений аналіз дозволив виявити найбільш розповсюджені хвороби кінцівок у коней та провести відповідні лікувальні заходи. Зокрема, для лікування коней з гострим ламінітом рекомендовано застосовувати корми «Havens» у поєднанні з локальним накладанням глини з додавали до неї оксиду цинку та подальшою фіксацією ортопедичним взуттям та застосуванням матеріалу «Magic Cushion" Xtreme EU Hoof Packing». Окрім того пропонується парентерально вводити препарат «Мелокси-вет». У випадку хронізації патологічного процесу рекомендовано проводити ортопедичну розчистку з пода-льшим використанням повʼязки зі спеціальною сумішшю, що складається з йоду та цукру у пропорції 1 : 50 яку фіксували на ураженій кінцівці за допомогою бинта та клейкої армованої стрічки. За перелому човнико-вої кістки рекомендовано після механічної очистки на підошовну ділянку ближче до пʼяти накладання спеціального матеріалу Hoof Care, що забезпечує повноцінну роботу механізму копита хворої тварини. За виявлення у коней деформацій рекомендовано для забезпечення позитивного терапевтичний ефект проводити їх своєчасну обрізку а при виявленні зон руйнування застосовувати на підошовну поверхню копит аерозольно 10,0 % міді сульфат.

28 March 2025 in Scientific Progress & Innovations
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
NKNataliia Kanivets
Nataliia Kanivets
Serhii KravchenkoSerhii Kravchenko
Serhii Kravchenko
НДН. І. Дмитренко
Н. І. Дмитренко
ОДО. С. Дев’яТко
О. С. Дев’яТко
СКС. М. Кулинич
С. М. Кулинич
ОДО. П. Делейчук
О. П. Делейчук
Однією з проблем, яка існує впродовж довгих років та є причиною загибелі свійських собак і котів, є отруєння, яке пов’язане із поїданням родентицидів (зооцидів). Метою досліджень було провести широкий огляд світових наукових публікацій щодо питань токсикодинаміки родентицидів групи антикоагулянтів, фармакології специфічних антидотів та методів їх застосування у схемі лікування свійських собак та котів. Висвітлено результати аналізу сучасної світової літератури щодо арсеналу антикоагуляюючих родентицидів, описана їх токсикодинаміка і патогенез патологічних процесів, які зумовлені дією цих засобів, систематизовано літературні відомості щодо доцільності та ефективності застосування окремих фармакологічних препаратів як антидотів, проаналізовано сучасні схеми лікування свійських собак та котів за отруєнь родентицидами-антикоагулянтами. Встановлено, що переважну більшість у практичному застосуванні проти мишовидних гризунів складають родентициди двох груп: похідні гідроксикумарину першого і другого поколінь та похідні індандіону. Отруєння собак та котів антикоагулянтами другого покоління (бродіфакум) складають 27,6 %. Основою токсикодинаміки усіх описаних у статті родентицидів є порушення рециркуляції вітаміну К, що призводить до інактивації факторів згортання крові ІІ, VII, IX та X, а також пригнічення епоксиредуктази ендогенного вітаміну К, що унеможливлює реакцію карбоксилювання. Неспецифічність перших клінічних проявів дії родентицидів-антикоагулянтів призводить до пізньої діагностики отруєння, що підвищує смертність домашніх тварин у процесі лікування. Клінічні дослідження доцільно доповнювати результатами аналізу крові (гіпохромна анемія, нейтрофілія за лейкоцитозу, зростання ЕSR, зниження MCV підвищений вміст фібриногену) на тлі порушення показників протромбінової активності) та рентгенологічно – плевральний випіт у 63,6 %, ретроперитоніальний – у 28,6 % та перитонеальний – у 14,3 % отруєних тварин. Патогномонічною патологоанатомічною ознакою є внутрішні кровотечі та масований геморагічний діатез. Лікування повинно базуватися на застосуванні вітаміну К1 у високих дозах (1,5–5 мг/кг). Інші форми вітаміну К неефективні. Проведений літературний аналіз дозволяє розуміти світову тенденцію у питаннях застосування, токсикодинаміки та фармакотерапії собак та котів за отруєння родентицидами, що дає можливість підвищити ефективність боротьби з отруєннями тварин.

29 March 2024 in Scientific Progress & Innovations
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
СКС. М. Кулинич
С. М. Кулинич
ВКВ. В. Коноваленко
В. В. Коноваленко
Зважаючи на значення здоров’я ротового апарату у собак та його вплив на загальний стан тварин, дослідження патологій ротової порожнини набуває особливого значення. Ця анотація розглядає патології, які можуть викликати рецесію ясен у собак та їх можливі наслідки. Рецесія ясен, або відступ ясен, є серйозним захворюванням, яке може призвести до втрати зубів та інших серйозних ускладнень. Пародонтальні захворювання, такі як гінгівіт, періодонтит та виразкова хвороба ясен, є одними з основних причин рецесії ясен у собак. Механічні травми, спричинені неправильним погризанням або ударом, також можуть призвести до пошкодження ясен та їхньої рецесії. Крім того, аномалії прикусу та системні захворювання, такі як діабет, можуть збільшити схильність до розвитку ротових патологій, що включають рецесію ясен. Метою роботи було з’ясувати порідну сприйнятливість собак на рівень захворюваності на рецесію ясен та виокремити найбільш ймовірні причини, що сприяють виникненню захворювання. Було виявлено, що захворювання були зафіксовані у собак віком від 4-х до 10-ти років, до того ж реєстрували інші різні патології ротової порожнини, що призводили до рецесії ясен. Зокрема, у собак порід йоркширський тер’єр та чихуахуа ми виявили найвищий рівень захворюваності, який склав 32 % від загальної кількості хворих на зазначену патологію собак. Дещо менше – 20 % – хворобу реєстрували у собак породи померанський шпіц. Слід звернути увагу на те, що найменш сприйнятливими до рецесії ясен, за даними наших досліджень, виявилися собаки породи мальтійська болонка, де показник захворюваності був на рівні 16 %. Варто зазначити, що причинами, які сприяють виникненню захворювання серед собак породи йоркширський тер’єр слугували такі патології, як зубний камінь, гінгівіт та парадонтит. Натомість у чихуахуа – це були зубний камінь та парадонтит. У собак порід померанський шпіц та мальтійська болонка, за даними проведених досліджень, причиною виникнення рецесії ясен можна зазначити зубний камінь. На другому місці серед причин, що сприяють появі рецесії ясен, був парадонтит, його виявляли у 64 % досліджуваних тварин. І лише у 32 % собак причиною можна вважати гінгівіт. Варто зазначити, що захворювання на рецесію ясен найчастіше реєстрували у тварин, в анамнезі яких була відсутня активна гігієна ротової порожнини, тобто чистка зубів у повсякденному житті. У тварин спостерігали такі симптоми: біль при жуванні, виражений гінгвіт, наявність зубного каменю різного ступеня та кровотеча з ясен після вживання кормів. Given the importance of oral health in dogs and its impact on the general condition of animals, the study of oral pathologies is of great importance. This annotation looks at the pathologies that can cause gum recession in dogs and their possible consequences. Gum recession, or receding gums, is a serious condition that can lead to tooth loss and other serious complications. Periodontal diseases such as gingivitis, periodontitis, and ulcerative gums are some of the leading causes of gum recession in dogs. Mechanical injuries caused by improper chewing or impact can also lead to damage to the gums and cause their recession. In addition, malocclusion and systemic diseases such as diabetes can increase the susceptibility to developing oral pathologies that include gum recession. The aim of the work was to find out the incidence rate, breed susceptibility of dogs to gum recession and to identify the most likely causes contributing to the occurrence of the disease. It was found that the diseases were recorded in dogs between the ages of 4 and 10 years, while various pathologies of the oral cavity were established, leading to gum recession. In particular, in dogs of the Yorkshire Terrier and Chihuahua breeds, we found the highest incidence rate, which amounted to 32 % of the total number of dogs with this pathology. Somewhat less – 20 % of the disease was recorded in dogs of the...

 in Вісник Полтавської державної аграрної академії
Verified
Journal Article
Closed access
PDF file
СКС. М. Кулинич
С. М. Кулинич
Hanna OmelchenkoHanna Omelchenko
Hanna Omelchenko
НAН. O. Aвраменко
Н. O. Aвраменко
MЗM. A. Зезекало
M. A. Зезекало
СМС. O. Мостовий
С. O. Мостовий
Значної шкоди коням продовжують завдавати незаразні хвороби, особливо хірургічні. Хворі тва-рини на тривалий час втрачають працездатність, знижуються їхня господарська цінність та спортивні показники. Метою досліджень було з’ясувати хірургічну патологію ортопедичних захво-рювань коней в умовах кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Серед завдань досліджень: провести аналіз частоти виникнення та визначити причини хірургічної патології ортопедичних захворювань у коней в умовах племінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Вивчали поширення, етіологію та особли-вості перебігу хірургічної патології в коней англійської чистокровної, вестфальської, тракененської, арабської, української верхової та безпорідних порід віком від 4 до 10 років, а також поні віком від 9 до 17 років. Після чого класифікували до тієї чи тієї групи хірургічну патологію та встановлювали симптоми у хворих. Зважаючи на те, що найбільш поширеним видом хірургічної патології були ортопе-дичні захворювання та захворювання шкіри, основну увагу звертали на них. Ортопедичні дослідження про-водили відповідно до методик, запропонованих провідними ортопедами Kyorber H. D. та Pollit K. K. Дос-лідження проводили на поголів’ї коней протягом 2018–2019 рр. в умовах кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Під час проведення моніторингового обстеження встановлювали поширення, етіологію та особливості перебігу хірургічної патології в коней. Ми встановили такі діагнози: наминки, гнит-тя білої лінії та стрілки копита, деформації (розшарування підошовного рогу, часткову втрату гла-зурі, появу гострокутних та косих копит) та екзематозні процеси на шкірі. Серед хірургічної пато-логії найбільш розповсюдженими є ортопедичні захворювання (45,45 %), серед яких найбільш поши-рені запальні процеси (27,27 %), частина інших форм хірургічної патології становить 27,28 %. При-чини формування хірургічної патології різні, проте підґрунтям для їхнього розвитку слугує порушен-ня зоогігієнічних умов утримання, відсутність своєчасної ортопедичної роботи (72,7 %) та трав-матизм (27,3 %). Розвиток хірургічної патології супроводжувався різними клінічними ознаками, що було обумовлено особливостями формування хірургічної патології, в 45,4 % відмічали формування хронічної запальної реакції, у разі травматизму коней у 27,2 % формувалася гостра запальна реак-ція.

26 March 2021 in Вісник Полтавської державної аграрної академії
Verified
Journal Article
Closed access
PDF file
СКС. М. Кулинич
С. М. Кулинич
Hanna OmelchenkoHanna Omelchenko
Hanna Omelchenko
НAН. О. Aвраменко
Н. О. Aвраменко
АБА. О. Боднар
А. О. Боднар
Значну частину серед усіх захворювань дрібних свійських тварин складають неінфекційні, серед яких найбільш розповсюдженими є хірургічні, які в умовах великого міста сягають до 50 %. Мета роботи полягала у з’ясуванні поширеності хірургічної патології серед дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки «Асті» (м. Київ), встановленні ймовірних етіологічних чинників, що їх спричиняють та характерного симптомокомлексу виявлених патологій. Серед завдань досліджень: шляхом проведення хірургічної диспансеризації встановити поширення хірургічної патології серед дрібних тварин та розкрити причини їх виникнення, охарактеризувати симптоми й основні зміни у разі виявлених патологій. Об’єктом дослідження були дрібні тварини різних вікових груп та порід із хірургічною патологією, що надходили до ветеринарної клініки «Асті» для надання ветеринарної допомоги протягом 2019–2020 років. Під час проведення моніторингового обстеження на основі зібраного у власників анамнезу, а також даних клінічного обстеження та за потреби спеціальних досліджень встановлювали поширення, етіологію, притаманну симптоматику, діагноз. Отримані результати порівнювали з даними в літературних джерелах, після чого з՚ясовували остаточний діагноз. У статті представлені дані щодо розповсюдження хірургічної патології у дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки «Асті», а саме з’ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Встановлено, що з діагностованої патології найбільш поширеною була хірургічна (56 %), а в її структурі домінували абсцеси (10,8 %), неоплазії (10,7 %), пухлини молочних залоз (7,7 %), зовнішній отит (7,0 %), дерматити (6,9 %), рани (5,9 %). Розвиток хірургічної патології супроводжується розвитком запальної реакції та відповідними патологічними змінами м’яких тканин та кісток у ділянці локалізації патологічного процесу. Хірургічна патологія у дрібних домашніх тварин значно поширена і потребує постійного дослідження, вивчення та систематизації.

25 June 2021 in Вісник Полтавської державної аграрної академії
Verified
Journal Article
Closed access
PDF file
СКС. М. Кулинич
С. М. Кулинич
ІДІ. С. Дехнич
І. С. Дехнич
TZTamila Zvenihorodska
Tamila Zvenihorodska
В Україні ультразвукова діагностика у ветеринарній медицині набула широкого значення в останнє десятиліття. Все частіше власники ветеринарних клінік для дрібних тварин оснащують їх ультразвуковими апаратами, не завжди розуміючи можливості ультрасонографії в постановці діагнозу та необхідність певних умінь і навичок працівників для роботи з ультрасонографічним зображенням. Саме тому метою нашого дослідження було з’ясувати, які з патологій сечового міхура найчастіше реєструються при ультразвуковому дослідженні та яке місце вони займають серед патологій сечовидільної системи, а також визначити як ультрасонографічні зміни сечового міхура відповідають фізико-хімічному дослідженню сечі при постановці діагнозу. Для розв’язання завдань було відібрано 30 собак та 62 коти віком від 1 року до 15 років, у яких спостерігали такі клінічні ознаки: болючість при пальпації в області сечового міхура, гематурію, дизурію. Було виявле-но, що найпоширенішими патологіями, що виявляються при ультрасонографічному дослідженні сечового міхура у собак та котів є цистит та уролітіаз. Цистит часто проявлявся гіперехогенніс-тю стінок сечового міхура та їх потовщенням. У 60 % котів із потовщенням стінки сечового міхура було відмічено незначне потовщення, у 40 % котів потовщення було значне (до 3,7 мм при нормі до 1,7 мм). У всіх собак із потовщенням стінки сечового міхура потовщення було значне (3,4±0,4 мм). Уролітіаз проявлявся у вигляді гіперехогенного опалесціюючого завису у просвіті сечового міхура або гіперехогенних конкрементів, що давали чітку ехоакустичну тінь. Ультрасонографічні зміни були підтверджені лабораторно. При циститі у тварин відмічали зміну кольору, запаху, pH сечі, протеї-нурію, лейкоцитурію, гематурію, білірубінурію. Дослідження осаду сечі показало, що у 54,4 % котів з ультрасонографічними ознаками уролітіазу були виявлені урати та в 63,6 % собак виявляли струвіти.