Spent mushroom substrate (SMS), often disregarded as waste despite its abundance in organic matter and mineral micronutrients, has emerged as a valuable resource for diverse applications. While Europe and Asia have witnessed extensive research in this field over the past decade, Ukraine’s exploration remains limited. This study conducts a thorough investigation into SMS recycling and reutilization over a 4-year period. Employing experimental and comparative methods, this research unveils compelling insights into the potential of SMS for reintroduction into the primary production cycle and secondary activities. The main conclusions reveal the success of SMS valorization in the production of additives, fertilizers, and alternative fuels. Furthermore, the application of SMS in agroecosystems significantly enhances the soil biological activity. The integration of these methods into production chains not only yields economic benefits for companies but also fosters environmental stewardship, aligning with waste-free practices and the principles of bioeconomy and sustainability.

Spent mushroom substrate (SMS), often overlooked as waste despite its richness in organic matter and mineral micronutrients, is increasingly recognized as a versatile resource for various applications. This study examines the potential of SMS as a feedstock for biogas production. A periodic mesophilic fermentation regime at 36.0 ± 0.1 °C was selected to conduct the experiments, after mixing the substrate with the inoculum, over a period of 38 days. The experimental results showed an average biogas yield of 292.7 Nm³/t of fresh SMS, with a methane concentration of 66.2%, making SMS a competitive resource for renewable energy production. This approach not only offers economic benefits for agricultural and energy sectors, but also supports environmental sustainability by promoting waste reduction and resource valorization.

Досліджено ефективність використання відпрацьованого грибного субстрату (ВГС) шиїтаке (Lentinula edodes (Berk.) Pegl.) для удобрення ґрунту в технології вирощування лохини. Проведено порівняльний аналіз хімічного складу ВСГ і торфу, хімічний склад ґрунту після 3-річного їх унесення, чисельність мікроорганізмів та вміст загальної мікробної біомаси, спрямованість мікробіологічних процесів у ґрунті. За хімічним складом ВГС практично не поступається торфу: рН 3,7, вміст вологи — 58–59%, вміст органічної речовини в перерахунку на Карбон — 48%, масова частка загального Нітрогену — 1–1,7%, співвідношення С : N — 44,7–51,8 : 1, вміст загального калію — 0,43%, загального фосфору — 0,37%, кальцію — 0,42%, магнію — 0,17%. Оцінка агрохімічних і фізичних показників дерново-підзолистого ґрунту після внесення ВГС і торфу показала, що за більшістю параметрів вони знаходяться на одному рівні. За вмістом органічної речовини, нітратного азоту, водорозчинного кальцію, магнію та натрію, а також показником електропровідності ґрунт із унесенням ВСГ мав переваги в середньому в 1,5–3 рази порівняно з додаванням торфу. Результатами мікробіологічного дослідження встановлено, що загальна біомаса мікроорганізмів та чисельність мікроорганізмів основних еколого-трофічних груп була вищою у ґрунті зі внесенням ВГС порівняно з ґрунтом, де вносили торф. Внесення ВГС збільшувало в ґрунті чисельність міцеліальних організмів: мікроміцетів у 4,1 раза, стрептоміцетів — майже втричі. Також встановлено сповільнення деструкційних процесів у дерново-підзолистому ґрунті за внесення ВСГ завдяки наявності доступного джерела Карбону і Нітрогену для рослин і мікроорганізмів — значення коефіцієнта оліготрофності зменшилось в 1,6 раза, педотрофності — в 1,4 раза. На підставі отриманих даних встановлено доцільність внесення відпрацьованого субстрату шиїтаке для удобрення дерново-підзолистого ґрунту та позитивний вплив такого агрозаходу на агрохімічні й біологічні властивості ґрунту.